06 Лис

6 листопада в актовій залі Українського гуманітарного інституту відбувся спектакль, який підготували студенти. Протягом однієї години глядачі мали змогу перенестися в епоху Пушкіна та Чехова.

Студентський театр був заснований ще 10 років тому. Тоді ним опікувалася Ольга Володимирівна Стирова. Саме вона навчила теперішніх акторів тому, що вони вміють.

Акторська гра, як відомо, несе в собі плід творчості, натхнення і гармонію між сценою та аудиторією. Глядачам вдалося це відчути дивлячись вистави драматичних творів  А.П. Чехова «Ювілей» та О.С. Пушкіна «Панночка-селянка». Декорації на сцені влучно передавали дух 19 століття.

Студенти показали справжній майтер-клас. Вони не просто добре зіграли, але й вжилися у роль і змогли передати образи героїв досконало. Гра акторів не залишила глядачів байдужими. Бурні оваціїї довго не припинялися. Зал аплодував стоячи. Парасюк Олена та Сокольська Інна поділилися своїми враженнями про побачене на сцені: «Це шикарно і неперевершено! Юра молодець! Взагалі, всі вони молодці. Це просто фантастика! Ніколи не очікувала такого шедеврального спектаклю, все було дуже правдоподібно».

Ольга Володимирівна Стирова — людина, завдяки якій театр існує, також погодилася дати інтерв’ю.

Корреспондент: Звідки до Вас прийшла думка організувати театр?
Ольга Володимирівна: 10 років я керувала Київським християнським театром, а коли я прийшла працювати в УГІ вихователем-наставником, Анатолій Степанович Жаловага, перший ректор Інституту, запропонував очолити щойно започаткований студентський театр. Йому я віддала 10 років.

Корр: Які у вас були труднощі при створенні театру?

О. В.: Складності бувають завжди, коли починаєш якусь нову справу. Основною проблемою було проведення репетицій, адже головне завдання студентів — навчатися. Також інколи було кладно навчати їх акторській майстерності. Але це все робочі питання по ходу справи. Колектив був чудовий.Всі учасники дуже любили театр і весь вільний час присвячували йому.

Корр: Як ви вважаєте, яку роль відіграє театр в студентському житті?

О. В.: Величезну. По-перше, театр допомагає бути більш розкутішим. Ті, хто приймають участь у роботі театру, стають комунікабельними, не бояться спілкування. Людина починає розуміти себе, оскільки навіть не професійний актор має зрозуміти роль. Саме це дає можливість в майбутньому передбачати вчинки тих, з ким спілкуєшся.

Корр: Вам сподобалась гра акторів сьогодні?

О. В.: Дуже. Я була приємно здивована. Чесно кажучи, їхала сюди з тривогою, не знала, чого очікувати. Та сьогодні я побачила дійсно хорошу серйозну роботу. Я щаслива, що мій театр продовжує жити, незважаючи на мою відсутність.

На наші запитання відповіла також  режисер і постановник вистав Лариса Володимирівна Євдокимова.
Корреспондент: Чому Ви обрали саме ці твори?
Лариса Володимирівна: У наш час молоді люди взагалі майже не знають класику. Вони вважають, що це пережитки минулого і подібні речі вже нікому не  цікаві. Хотілося показати, що це надзвичайно цікаво і актуально у наш час. Чому саме ці твори? Чехов підкреслював всі риси характеру особистостей і дуже тонко їх висміював. А Пушкін у «Панночці-селянці» цікаво розкриває шляхи жінки до чоловіка.
Корр Які були труднощі у процесі гри акторів? Наприклад, на репетиціях?
Л. В.: Вивчити текст. (Сміється) Це було головною проблемою. Але студенти молодці, у них є талант. А коли вони забувають текст, спрацьовує імпровізація і тоді  талант сяє ще яскравіше.
Корр: Хто займався оформленням сцени?
Л. В.: Співробітники нашого інституту та студенти. От наприклад, вікно було намальовано дівчиною, яка відвідувала гурток батику. Дуже приємно, що ми всі співпрацюємо разом.
Корр: Вам сподобалась гра акторів?
Л. В.: Дуже! Звичайно, є зауваження, але в цілому, вони молодці.
Корр: Ви хвилювались?
Л. В.: Так!  Наш теперішній колектив ще молодий і він лише починає своє плідне життя. Але все пройшло як по маслу.

 Також вдалося поспілкуватись з талановитим актором, який брав участь у двох п`єсах, Юрою Лозановим.

Корр: Як довго ви готували ці вистави?
Юра: 2 місяці, з вересня. Проводили багато репетитцій, іноді прогулювали, але готувались.
Корр: Ти дуже хвилювався?
Ю: Ні. В мене було не багато слів, так що причини хвилюватись, як такої, не було.
Корр: Які враження в тебе від виступу?
Ю: Мої колеги, безперечно, молодці. Вони добре відчули характер персонажів. Але я теж молодець. (Посміхається)
Корр: Як ти думаєш, всі виклались на повну?
Ю: На сцені всі завжди викладаються на повну. Ось на репетициях ми, буває, граємо не дуже гарно. Але на сцені використовуємо весь свій потенціал.
Корр: Ти грав у двох п`єсах. Важко було перевтілитися з однієї ролі в іншу?
Ю: Ні, не дуже. Як я вже казав, текст був маленький, так що це було доволі легко.

Наостанок хочеться сказати слова Олександра Островського: «Публіка  ходить до театру дивитися  хороше виконання хороших п’єс, а не саму п’єсу: п’єсу можна і прочитати.»

Надія Мельничук,
Аліна Сахненко

Напишіть коментар