Випускниця Даша Кофлер: я обирала інститут, а не фах

Напередодні Дня народження Українського гуманітарного інституту випускниця 2009 року кафедри фінансів поділилася з нами спогадами про роки, проведені в інституті. Сьогодні Даша будує кар’єру та виховує доньку. Незважаючи на постійну заклопотаність, поспілкуватися про УГІ – особливий момент для неї.

 

Ким ти хотіла стати в дитинстві?

В різний час мене захоплювали різні професії. Зовсім у глибокому дитинстві хотіла стати космонавтом або співачкою, але аж ніяк не економістом. Потім класі в дев’ятому я захопилася психологією. Але, на жаль, в УГІ таких фахівців не готують. Довелося вибирати: християнський інститут чи бажана спеціальність. Може це дивно, але я обрала інститут.

Які оцінки за роки навчання ти отримувала частіше всього?

Середні. Переважно четвірки.

А що ще спадає на думку, коли згадуєш про інститут?

Особливої християнська атмосфера, хор, новорічні вечори, посиденьки з друзями…

Ваше покоління було чимось незадоволене? Як вирішували ці питання?

Загалом нам завжди все подобалось. Можливо, іноді було чути якісь нарікання, але то дрібниці життя. Зараз вже нічого сумного на думку не спадає.

І вам ніколи, наприклад, не здавалася занадто повільною швидкість Інтернету?

Інтернет? Ми навіть не знали що це. Він з’явився у нас десь на останньому курсі. До того зайти в мережу можна було лише з комп’ютерної аудиторії. Працювала вона лише дві-три години на день.

Як же ви навчалися? Де брали інформацію?

В бібліотеці. Тоді вона знаходилася над актовим залом. Там писали і реферати, і курсові, і до семінарів готувалися.

Може є якісь дисципліни і викладачі, що особливо тобі запам’яталися?

Найбільше запам’яталися Федір Миколайович Проданюк зі своєю «буйною чуприною» та Володимир Павлович Сугоняк. Він досить суворий, особливо не любить, якщо студенти запізнюються на заняття. Згадую, як одного дня з подругою Машею поспішали на пару, вона взула черевики на підборах. Десь по дорозі її підбор застряг у щілині. Залишалися лічені секунди до пари, а вона стоїть боса.

І ти її не покинула?

Звичайно ні. Ми витягували ті черевики разом. Було і смішно, і грішно. В підсумку ми все ж таки запізнилися.

Часто зустрічаєшся з друзями по інституту? З тією ж Машею?

На жаль, не часто. Здебільшого на великі свята: весілля чи ювілеї. Давно вже плануємо грандіозну зустріч у Києві. Цього літа в нас 5 років із випускного. Сподіваюся, нарешті зберемося.

Ви приїжджайте весною на зустріч випускників в інститут і вступайте до асоціації випускників.

Дякую.

Яке у тебе було  улюблене місце на території?

Біля озер. А ще березовий гай. Ми часто розпалювали там вогнище, спілкувалися, співали.

На території був гай? Де?

За третім гуртожитком. Мабуть, давно вже його нема. Там щось побудували.

Ким  ти працюєш сьогодні? За спеціальністю?

Працюю і працювала. Була і економістом, і бухгалтером, щоправда короткий час. А тепер я спеціаліст відділу кадрів.

Як в роботі знадобилися знання, отримані в інституті?

Ще й як знадобилися. Багато чого доводиться згадувати. Наприклад, нещодавно, реанімувала знання із бухгалтерського обліку. Кажуть, що в інститутах викладають необґрунтовану теорію – неправда.

Твої побажання для адміністрації, співробітників, випускників і студентів із нагоди 15-річчя?

Бажаю, щоб УГІ і надалі розвивався, здобував міжнародне визнання і залишався таким же особливим закладом. А всім, хто дотичний, так чи інакше, до цієї події зичу здоров’я і людського щастя. Тобі ж дякую, що допомогла згадати ті чудові моменти, пережиті тут. Сьогоднішній вечір для мене – вечір спогадів і ностальгії.

Анна Кобизська

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

%d такие блоггеры, как: