12 Гру

4 грудня Український гуманітарний інститут мав перевагу приймати у себе  в гостях молоду та прогресивну поетесу Олену Несміян.  Вона декламувала студентам свої вірші, ділилася досвідами  з власного життя, а також  мудрістю, яку набула за прожиті роки. Чудові вірші, з великою кількістю порівнянь та паралелей, нікого не залишили байдужим. Слухаючи молоду поетесу, мабуть, кожен зміг у віршах впізнати і себе. Почути про свої переживання, почуття та проблеми, які так майстерно були викладені у віршованій формі.

 В кінці зустрічі, захоплені виступом поетеси, студенти подарували їй невеличкий презент – картину, яку самі ж і написали.

Олена погодилась дати нам інтерв’ю.

Кореспондент: Ви з дитинства пишете вірші?

Олена: Ну, здібність мала змалечку, але не писала, бо не думала, що це потрібно і серйозно. У 12 років написала вірш, який вже був осмислений, дорослий.

Корр: Як він називається?

О: «Прекрасен мир»

Корр: Чому ви почали писати?

О: Є такий вираз: «Якщо можеш не писати, не пиши.» (Посміхається). От я не змогла не писати. Прочитаю вам один маленький віршик.

Обрывки будущих стихов летают в голове,

Как стая пестрых мотыльков.

А я с сачком в руке бегу, стараясь их поймать

И наколоть на стих. Я многое могу отдать

За этот сладкий миг,

Когда из разноцветных строк рождается узор,

души моей с твоей душой небесный разговор.

Корр: Чи буває у вас творча криза і що ви робите в цьому випадку?

О: Постійно бувають. Я сама себе налаштовую робити те, що повинна робити. Я себе дисципліную. (Сміється)

 Що вас надихає на написання ваших поезій?

О: Люди, Бог, природа, все, що бачу. Життя.

Корр: Скільки віршів ви написали?

О: По-моєму, десь 130. Але я також пишу пісні, і якщо це можна вважати віршами, тоді, напевно, до 150.

Корр: Про що ви пишете? Чи є якісь теми, які ви найчастіше порушуєте у своїх віршах?

О: Аморальність, достоїнство людини. Взагалі, пишу про життя.

Корр: Ви прагнете слави?

О: Так, з певною метою: щоб щось змінювати. Мені особисто слава не потрібна,тому що я чудово розумію, що це таке. Адже вона не дає жити спокійно, не дає мати приватне життя, закрите від інших. Але вона потрібна для того, щоб робити те, що я хочу робити – займатись благодійністю, якось піднімати чисту світлу культуру.

Корр: Що ви можете сказати про студентську аудиторію?

О: Незалежно від учбових закладів, завжди є галерка, де молодь перешіптується, її важко якось зачепити. Є дуже уважні, думаючі юнаки та дівчата. Є студенти, які просто сидять, бо треба. Але в цілому, це, напевно, найцікавіша аудиторія. Вона жива. Тут люди, які готові думати, пізнавати і розуміти. Класна аудиторія. (Посміхається)

Корр: Знаю, що Ви граєте у театрі, знімаєтесь у кіно. Які в основному ролі Вам дають? Є ж якась тенденція, чи не так?

О: Зазвичай, в мене побутові ролі. Чомусь для режисерів я така собі хороша жіночка, яку обманюють. Можу зіграти комедійну роль, можу трагічну.

Корр: Зараз громадськість стурбована ситуацією, яка відбувається в країні. Що Ви можете сказати з цього приводу? Як ставитесь до Майдану?

О: Я українка. І я люблю свою країну. Я розумію так: у 1991 р. ми боролись за свою незалежність і ми її отримали. Але ж не для того, щоб зараз своїми руками руйнувати здобуте! Що ж до президента… Бачили очі,що купували. Ми самі його вибрали. А Майдан… Там кояться такі жорстокощі! І владі має бути соромно за те, що там відбувається.

Корр: Хотілося б почути якесь побажання нашому Інституту.

О: Мені дуже сподобалось у вас. Звернула увагу, що тут дуже тихо. І ця природа так і спонукає до роздумів. Моє бажання, щоб ви зрозуміли, хто ви насправді і що маєте зробити. Чим раніше прийде це розуміння, тим краще.

В свою чергу залишається побажати нашій гості ще більше натхнення та творчих сил.

Аліна Сахненко , Надя Мельничук

Напишіть коментар