18 May

Людмила Лозова професійний PR-консультант, тележурналіст, викладач за напрямком «Соціальний PR». Переможець багатьох міжнародних та національних рейтингів, конкурсів, фестивалів.

– Моя журналістська діяльність розпочалась на телебаченні у Кіровограді. До цього я працювала ведучою і режисером молодіжного клубу і серед моїх відвідувачів був бухгалтер місцевої телерадіокомпанії. І одного разу вона запропонувала мені спробувати себе на телебаченні. Мені стало цікаво. І у призначений нею час я зустрілась з директором телерадіокомпанії, який запропонував мені, знаючи мій акторський досвіді режисерський  досвід, вести передачу «Наші вітання». Років 20 тому, це були дуже популярні телевізійні програми, в яких вітали з днем народження, з весіллями, і я сама писала вітання, писала тексти, опрацьовувала листи телеглядачів, і це був мій перший журналістський досвід.

З якими труднощами може стикнутись журналіст-початківець?

Труднощі можуть бути пов’язані зі слабким розумінням суспільних процесів. Це стосується загального розвитку, базових знань необхідних для роботи журналіста. Технологічний процес журналіст може освоїти швидко, але розуміння суспільних процесів, розуміння того, як суспільство функціонує, за день не освоїти. Потрібно розуміти, що журналіст — це не просто людина, яка вміє писати, монтувати, знімати та фіксувати. Це людина, що мусить дуже багато знати.

Чи виникали такі ситуації, коли потрібно іти на компроміс?

Не моєму життєвому шляху таких ситуацій було безліч. Почавши з простого приємного вітання в ефірі, мені довелося пройти догою від кореспондента новин до генерального директора телерадіокомпанії. Паралельно я працювала в газеті, на радіо, створювала свої інформаційні продукти. Багато доводилось трудитись в політичному сегменті, і як правило, працюючи саме на політичній ниві з політичними темами , доводиться дуже багато разів звертатися до компромісу. На жаль, коли такі ситуації виникають, то потрібно ґрунтуватись на моральних принципах. Є дуже гарний інструмент створений Господом, це — совість. І кожного разу шукаючи компроміс потрібно чинити таким чином, щоб не відчувати докору сумління. От якщо вона не мучить тебе значить, компромісне рішення знайдено.

Відомо, що на медіаринку, особливо з 2004 р., досить розповсюдженим став такий термін, як «джинса». Що ж це таке?

Це замовні матеріали. Іноді, читач може здогадатись хто є їх замовником, іноді матеріали офіційно оплачені. Але часто журналіст незаконно працює на якогось замовника поза редакцією. Це може бути чесна робота: коли джинса розміщується під грифом «піар-матеріал» і читач розуміє що це замовний елемент. Але, як правило, ми розуміємо, що у голодні часи фінансової скрути в Україні журналісти дуже часто вдаються до нечесного, несумлінного підходу до справи. Беруть гроші і друкують суто замовні матеріали, не заглиблюючись у проблематику, потрібним чином не розбираючись, хто правий, а хто ні. Це і є бідою нашого часу. У сучасному інформаційному «сміттєзвалищі» читачу складно відрізнити замовні матеріал. Тому журналіст мусить відповідати за ту інформаційну детоксикацію підсвідомості, яку спричиняють його публікації.

З чого все ж таки почати, щоб уникнути помилок, притаманних журналісту юніорові?

Насамперед потрібно відчути, що це твоя дорога. Переконавшись, що ти ідеш у правильному напрямі, потрібно відчути совість. Виконавши цих два моменти, третім кроком буде шлях до викладача, котрий навчить тебе правильно писати, правильно викладати і передавати інформацію. І саме головне, самостійно, щодня потрібно наповнювати свій розум необхідними загальнолюдськими знаннями.

Вікторія Янчук

Leave a Comment