Приймальна комісія +38 073 432 54 33 Секретар ректора +38 097 818 13 37

Ректор про план розвитку УГІ та ставлення до студентів

Цьогоріч Український гуманітарний інститут відзначає 18 років з дня відкриття. Ректор навчального закладу Людмила Штанько розповіла про шлях становлення УГІ, плани на майбутнє і своє ставлення до студентів.

Розкажіть, що досягнув УГІ за ці роки?

Я вважаю, що найважливішим є те, що в УГІ з самого початку всі програми мали ліцензії, а в подальшому, акредитації від Міністерства освіти. Це шлях, яким не пішов жоден протестантський вищий навчальний заклад в Україні. Таких університетів небагато і по всій території колишнього Радянського Союзу. Я думаю, що це одне з головних досягнень УГІ, яке ламає стереотипи щодо християнської освіти.

Ще одним досягнення УГІ я вважаю широкий спектр спеціальностей. Дуже часто християнські навчальні заклади обмежуються двома, максимум трьома спеціальностями. Ми маємо 7 можливостей для студентів.

Які у Вас є плани для УГІ на майбутнє?

Ми плануємо розширювати спектр спеціальностей на бакалавріаті. Вже йдуть серйозні роботи по відкриттю трьох спеціальностей. Також планується розширення магістерських програм, ми мріємо про це.

Ще один вектор розвитку – це відкриття коледжу, але коли це буде – поки що невідомо.

Ми хочемо, щоб УГІ перетворився на університет, і плануємо побудувати через 5 років науковий центр і бібліотеку в самому серці нашого кампусу. І, звичайно, хочеться побільше студентів.

В чому найбільша проблема інституту?

Мені здається, що у фінансуванні.

Як воно, бути ректором вищого навчального закладу?

Інколи мені здається, що це дуже цікаво, тому що є багато проектів, багато можливостей, багато зустрічей з новими людьми. Коли говориш людям, що ти – ректор, звичайно, відкриваються нові двері, які, можливо, так і не відкрилися б.

Але бувають такі дні, коли дуже важко, і починаєш думаєш, навіщо за це взялася.

Які для вас студенти УГІ?

По-перше, вони найкращі і улюблені.

Мені подобається, коли студенти УГІ не байдужі. Не байдужі до навчання, до соціальної активності. Дуже складно, коли бачу апатію в студентах. Це важко перебороти, але я намагаюсь змінити це. Байдужість для мене – гірше за все.

Якими ви бачите студентів УГІ через 5 років?

Нещодавно я розповідала, як перших студентів нашого навчального закладу вважали особливими і не такими, як усі. Я сподіваюсь, що і через 5 років усі будуть продовжувати говорити, що студенти УГІ – особливі.

Аліна Сахненко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *