Часто наші очікування бувають занадто завищеними або рідше заниженими, реальність часто відрізняється від очікувань. Вступивши у вищий заклад освіти, ми очікуємо на яскраве студентське життя, думаємо, що вчасно будемо виконувати всі домашні завдання, знайдемо спільну мов з усіма викладачами та навіть будемо сидіти у бібліотеці та шукати додаткову інформацію з предмету, а можливо знайдемо тут свою другу половинку? Своїми очікуваннями та реальністю поділилися студенти першого курсу Українського гуманітарного інституту.

«Коли я тільки вступала, то боялася, що не впораюся, що буде складно. Але коли почалось навчання, то все якось саме по собі виходила. Також я переживала, якими будуть одногрупники, але вони виявилися веселими і хорошими. Подобається і життя в гуртожитку. Цей етап життя, мені здається, має пройти кожен. Думала, що не зможу висидіти на парі майже півтори години, але це навіть легше, ніж 45 хвилин уроку,» – ділиться Дар’я Крижанівська.

«Мої очікування та реальність повністю співпали. Коли вступала в УГІ, знала, що мене очікує (раніше часто тут бувала). Християнський вуз з чіткими правилами, яких реально дотримуються студенти. Чесні викладачі, вегетаріанське харчування, заклад у лісі. Мені дуже подобається, не шкодую, що вступила сюди,»  – розповідає Дарина Борсукова.

«В мене особливо ніяких очікувань не було, але я очікувала більш жорстку сесію і я рада, що вона не така. Також рада, що викладачі дуже лояльні, думала, що все буде більш суворо, але все виявилось набагато легше, ніж я думала, навіть нудніше, навчання далось легко. Я думала, що над студентами буде більш суворий контроль щодо домашнього завдання, щодо успішності, але це не так, і трохи розчарувало,» – говорить Сніжана Колош.

«Коли я вступала в УГІ на спеціальність “Дизайн”, розраховувала побачити творчих викладачів, завести нові цікаві знайомства, отримати навички академічного рисунку. Реальність виявилася не такою яскравою, втім, так завжди у житті, однак половина очікувань, так чи інакше, здійснилися. Інститут неймовірна гарний, аудиторії та інфраструктура цілком зручні і прийнятні. Основна кількість студентів – це доброзичливі й активні люди, а ось з викладачами у мене виникли деякі проблеми. Провчившись рік, я підвищила свої академічні знання і поліпшила навик малювання. Це відбилося на моїй кар’єрі фрілансера і художника. В УГІ є багато позитивних моментів, які мені запам’яталися, і помічені мною недоліки (на тлі очікувань від першого курсу) дуже швидко забуваються,» – розказує Софія Дьоміна.

«Коли вступала, вже мала деяку інформацію про заклад і про те, як тут що відбувається в плані позанавчальної діяльності і спілкування студентів. Очікувала, що буде можливість брати активну участь в різних проєктах – допомагати та організовувати, очікувала, що знайду нових друзів та зустріну декого зі старих. Тут так і сталося. Дещо іншими були мої уявлення про життя в гуртожитку. Для мене це був пункт, де взагалі не мало виникати ніяких питань, та як ми всі вже знаємо, саме в кімнаті виявляються справжні звички і риси наші і тих, хто нас оточує, шліфуються характери. Ще неочікувано приємним стало для мене ставлення викладачів до студентів, з деякими з них ми стали друзями,» – захоплюється Агнеса Щерба.

Найчастіше високі вимоги заважають нам наблизитися до адекватної реальності. Потрібно бути завжди готовим до будь-яких невідповідностей як в перебільшеннях, так і в применшеннях. Збір інформації від різних людей, через сайти, опитування допоможуть сформувати правильне уявлення про реальність і допоможе уникнути багатьох розчарувань.

Маргарита Стралківська