Лапаті сніжинки за вікном та аромат стиглих мандаринів у їдальні. Здавалося, в Українському гуманітарному інституті усе мало б дихати передноворічною атмосферою. Але хвилювання, що майже фізично відчувається в свіжому зимовому повітрі, пов’язане далеко не з передчуттям близьких свят. Напевно, вперше в житті першокурсників притаманні грудню думки про карнавали, новорічні знижки та різдвяні смаколики минають їх стороною… Натомість в усіх, без винятку, юних головах на найближчі тижні почесне місце посіла одна єдина думка: “Як пережити першу сесію?”
“Я дуже хвилююсь через неї, адже ще не знаю, що таке ця “сесія”, як вона проходить і чи не вилечу я з інституту…” – ділиться своїми переживаннями майбутня журналістка, а нині студентка-першокурсниця Яна Некрутенко.
Її подружка “по нещастю” Наталка Заблоцька, студентка першого курсу кафедри філології свої хвилювання також не приховує:
“Я навіть поняття не маю, якою буде перша сесія, але передчуваю безсонні ночі, постійне зубріння, мігрені та сльози. Ще не знаю, чого слід чекати від заліків, та я вже на підсвідомому рівні відчуваю страх.”
Але чи така вона насправді страшна, ця загадкова перша сесія і чи варто її боятися?
Щоб розібратися у цьому питанні, варто почути думку тих, чиї враження від першої сесії ще не втратили своєї яскравості, а саме, від минулорічних першопрохідців, а тепер вже другокурсників. Хто, як не вони, пам’ятають до найдрібніших деталей всі екзаменаційні “радості”?
“Під час сесії не вистачає завжди часу. Коли приїхала сюди, то не очікувала, що буде так складно. Я раніше навчалась в інших закладах вищої освіти, наприклад, із статусом академії. Але навіть там я не бачила таких довгих “списків щастя” з заборгованостями і відрахуваннями. Там, де я раніше навчалась, відрахування було новиною, а тут – звичайне діло. Це сильно здивувало. Але насправді це круто, отже, УГІ ставить перед собою високу планку!” – відверто ділиться своїми враженнями від екзаменів другокурсниця Юля Бондаренко. Не зважаючи на всю складність, з якою належить стикнутися студентам, дівчина переконана, що успішно скласти сесію більше ніж можливо і з радістю ділиться власними порадами успішної здачі: “Відкиньте перфекціонізм і робіть максимально усе, що від вас залежить! І не пропускайте пари, бо відвідування не надолужити. А якщо виникають проблеми, не ховайтеся, намагаючись вирішити все самостійно, а виходьте на діалог з викладачами, університетом, показуйте свою небайдужість.”
А якої думки щодо сесії більш досвідчені студенти? Чи можливо “перерости” хвилювання і чи змінюється ставлення до екзаменів за роки навчання?
“Перша сесія була жахом для мене, я дуже переживала, що щось не здам, або здам погано. Особливо, пам’ятаю, боялися всі філософію та історію, але зараз, згадуючи, розумію, що все було не так вже і страшно, а досить цікаво, та в деяких моментах весело”, – Олена Скрипкар, студентка третього курсу, пригадує власний екзамен з теплою посмішкою на обличчі. На її прикладі яскраво видно, як з роками змінюється ставлення студентів до власних спогадів. Про те, що колись викликало страх, тепер дівчина говорить з легкими нотками ностальгії у голосі.
Бажаючи дати декілька цінних настанов першокурсникам, дівчина додає:
“Не треба боятися викладачів, адже це не ті люди, які хочуть вас завалити на іспиті чи заліку, а ті, хто хоче побачити певний рівень знань, результат вашої з ним сумісної праці.
А насправді все залежить тільки від нас самих! Якщо ставитися до навчання відповідально і правильно розставляти пріоритети – то все буде добре, а якщо нічого не робити цілий семестр, прогулювати пари, а в останній момент хапатися за голову, то і результат буде відповідним.”
На тлі думок та порад студентів сесія вимальовується вже зовсім іншими кольорами, але для довершеності картини бракує ще думки людей, які також мають безпосереднє відношення до сесії, а саме викладачів.
Валентина Куриляк, викладач кафедри економічної кібернетики, фінансів та менеджменту щиро поділилась власним цікавим поглядом на сесію:
“На першій парі кожного предмету в мене вже була думка про те, що курс скоро закінчиться, а через декілька місяців буде екзамен. Якщо мені дисципліна або викладач не подобалися, мене радувало, що незабаром екзамен. Якщо предмет подобався, то я намагалася, немов губка, увібрати у себе кожне слово викладача і дійсно докладала всіх можливих від себе зусиль для того, щоб успішно засвоїти матеріал.
Сказати щиро, я завжди любила сам процес навчання, а екзамени сприймала, як смачний десерт. Коли стала викладачем ситуація не змінилася. Екзамен – це щось солоденьке для тих, хто зумів сумлінно з’їсти першу та другу страву.”
А відповідальну місію підсумувати все вище написане охоче взяла на себе ректор Українського гуманітарного інституту Людмила Штанько, поділившись власним досвідом та побажаннями до студентів :
“Я пам’ятаю, що на першій сесії мені було не дуже страшно, тому що було багато гуманітарних предметів, які я пам’ятала ще зі шкільної програми, тому склала їх легко. Цікаво, що коли моя група складала інформатику, ми вивчали мови програмування Бейсік і Паскаль. В той час половина групи не знала, як включати комп’ютер. Лише у трьох людей в групі був комп’ютер вдома. В цю трійку «везунчиків» входила і я. Тому я одна з небагатьох, хто змогла скласти іспит з інформатики в числі перших.
Мені подобались викладачі, які могли оцінити весь потенціал студента, а не просто оцінювали за одним правильно чи неправильно складеним білетом.
Тому зараз мені подобається система накопичування балів протягом всього семестру, коли студент регулярно виконує завдання, прогресує з кожним заняттям. Тому для мене сесія – це підведення підсумків того, що відбувалось протягом семестру, а не просто справа випадку.
А студентам хочу побажати бути наполегливими протягом навчання і тоді сесія буде легкою!”
Тепер, коли внесено вже останні штрихи до портрету, є нагода поглянути сесії в обличчя, зазирнути просто в очі і зрозуміти – вона насправді зовсім не страшний звір, а скоріше чудовий мотиватор для наполегливої праці та досягнення великих цілей! Якщо докласти максимум зусиль, заручитися Божою підтримкою та правильно розставити пріоритети, то спогади про першу сесію назавжди залишиться незабутньо теплою сторінкою у житті…
Інелла Огнєва
