Ці помилки мало пов’язані з реальністю, але якщо ви з ними погодитеся, вони значно ускладнять ваш шлях до професії мрії. Розповідаємо, чому їх не варто приймати на віру – ні вам, ні вашим батькам.
1. Бакалаврат – це неповна вища освіта
У свідомості багатьох представників старшого покоління якісне навчання у вищому закладі освіти повинне тривати мінімум п’ять років. Звідси і скепсис по відношенню до бакалаврату, але насправді це завершена, повноцінна вища освіта. Відповідно, володар диплома бакалавра НЕ недоучка.
А якщо вам або вашій родині все ж здається, що чотирьох років замало, потім можна вступити на наступний щабель – до магістратури.
2. Професії поділяються на серйозні і несерйозні
Лікар, перекладач, юрист, інженер в нафтовій промисловості – це «серйозні» професії. Тобто такі, які у покоління наших батьків асоціюються зі стабільним і досить високим заробітком. Зазвичай вибір таких спеціальностей вітається. Інша справа – актор або дизайнер інтер’єрів. Одні батьки вважають, що ці спеціальності, м’яко кажучи, легковажні і не дуже інтелектуальні, а інші побоюються, що син або дочка з такою професією не знайдуть хорошу роботу.
У реальності, звичайно ж, несерйозних професій не буває: все потрібні і важливі. І випускник театрального інституту, закоханий в свою справу і готовий постійно вдосконалюватися, напевно досягне успіху. І, що найголовніше, буде працювати з радістю. На відміну від новоспеченого юриста, який поступився батькам, і навряд чи досягне кар’єрних висот, займаючись ненависною справою. А на роботі ми проводимо дуже багато часу, щоб ставитися до неї як до неминучого зла.
Коли обрана спеціальність викликає не тільки інтерес, але і готовність займатися їй з повною самовіддачею, це підвищує шанси відбутися в професії.
3. Професію обирають раз і на все життя
На щастя, це теж не так. Вибір професії – справа серйозна, але до нього варто ставитися простіше. Навіть улюблена спеціальність може набриднути. Особливо, якщо вдалося досягнути в ній максимальних висот, після яких немає ніякого розвитку.
Ніхто не заборонить вам перевчитися в будь-який час і навіть піти після першого курсу, щоб вступити на іншу спеціальність. Перешкодити можуть хіба що обставини – сімейні або фінансові. Більш того, цілком ймовірно, що в майбутньому зміна професії раз в 10 років стане нормою. Не тільки тому, що нам набридне робота, а й через те, що деякі професії стають непотрібними.
Отримувати нові навички і постійно нарощувати кваліфікацію – часто просто необхідність.
4. Червоний диплом крутіше синього
В якомусь сенсі так: з ним простіше вступити до магістратури та аспірантури, він привід для гордості. Але на працевлаштування червона обгортка навряд чи вплине: першому роботодавцю будуть важливі ваші знання, а наступні оцінять насамперед ваш досвід. Головне – вчитися сумлінно і відточувати навички на практиці. А надто багато «добре» або «задовільно» в дипломі – не страшно: рідкісний роботодавець буде перевіряти кожну вашу оцінку.
Деякі роботодавці взагалі вважають відмінників занадто зарозумілим і не пристосованими до важких ситуацій. А у випадку з творчими професіями – ще й мислячими занадто шаблонно.
5. Після отримання диплома про навчання можна забути
Це свого роду мотивуюча думка, яка на мові батьків означає приблизно наступне: «Потерпи ці кілька років лекцій, заліків і іспитів, потім вчитися більше не доведеться!» І тут вони помиляються. Вища освіта не робить вас експертом автоматично.
Щоб залишатися затребуваним фахівцем, потрібно бути готовим розвиватися постійно. А значить, проходити курси підвищення кваліфікації, читати актуальні дослідження за своєю професією, освоювати нові навички. Тільки так можна встигати за швидкомінливим світом і складати конкуренцію новим фахівцям, яких вузи випускають щороку. Але не сприймайте необхідність вчитися після диплома як обов’язок. По-перше, це цікаво. По-друге, свідомість того, що ви тримаєте руку на пульсі нових технологій в своїй професії, зробить вас впевненіше.
6. Вчитися на платному – соромно
І це теж неправда. Платне навчання – це не ганьба на все життя через те, що ви не пройшли за конкурсом, це можливість отримати потрібну вам освіту. І вона буде такою ж якісною, як і безкоштовна, оскільки відбува.ться за тією ж програмою. А наскільки глибокими виявляться отримані знання, багато в чому залежить від вашої старанності і професіоналізму викладачів, але зовсім не від суми витрачених грошей.
На затребувані спеціальності в хороших університетах високий конкурс. І навіть абітурієнти з дуже хорошими оцінками можуть залишитися за бортом, якщо їм не вистачить пари балів. Відмовлятися від мрії через те, що ви не пройшли на бюджет, – неправильно. Не втрачайте можливості, щоб потім не шкодувати про них.
