Нащо тобі ця філософія? Не міг обрати більш практичну спеціальність? Всі як всі – навчаються на юриста, економіста, філолога, журналіста… Тобі подобається? Там стільки нудятіни, що її всю не розгребеш. Нащо ти туди поліз? Куди ти ці знання використаєш?
Мабуть, кожному студенту філософського (мені, принаймні, часто) такі питання досить обридли. Молодь сьогодні вбачає в філософії або «невідомі та глухі дєбрі, де чорт ногу зломить» або «непрактичну та несерйозну освіту, яку здобувають лиш ті, хто із собою не розібрався». Маячня! І я, студент 2 курсу доведу, чому.
Дійсно, філософія має в своєму арсеналі ускладнені наукові системи, а той, хто володіє цією освітою, уявляється сьогодні «всезнаючим гуру», який має всі відповіді на всі запитання людства. Така некласична інтерпретація страшно спотворює реальне розуміння можливостей філософії. Філософія несправедливо пригнічена неточним і недалеким філософствуванням, від чого вона не користується шаленою популярністю не тільки серед абітурієнтів, а взагалі серед сучасного покоління. Мене обурює, коли мені натякають, що я по життю не влаштуюся з такою освітою. Хотілось би на вас глянути у майбутньому – де буду я, а де будете ви!
[До речі, на спеціальності «Філософія» в УГІ я навчаюся один. Взагалі один. На курсі. Розумієте, як мені самотньо?]
На філософський факультет навіть найкрутіших ВНЗ Європи дедалі поступає все менше та менше – абітурієнти обирають спеціальність здебільшого «за престижем, з розрахунком на майбутній високий прибуток» або «за «порадою» батьків/друзів». Така біда склалася з філософією завдяки стереотипному та примітивному уявленню філософського знання та переоцінки її ролі.
Молодь відверто не розуміє мети філософствування, коли нею насправді займається майже кожен. Часто невдало… Деяким необхідна філософська «швидка допомога», коли помітні грубі порушення мислення, невірні висновки, деструктивні переконання або руйнівні міркування. І кому, як не дипломованому філософу «лікувати мисленнєво хворих»? Кожен хоч іноді піддає складними запитаннями свою черепну коробочку, але чи у кожного це вдається правильно? Чи отримує він плоди від свого ж мислення? Які?
Де існує людина – там існує і філософська проблема
Кожна людина трішечки філософ. Це помітно за її переконаннями, способом життя, світоглядом та мисленням. Чим людина цікавиться, що її злить, радіє або обурює – це також поле зацікавленості філософії. Але на цьому вона не зупиняється – її методи досягання крайнощів вражають. Філософське мислення здатне досягти від найглибших часток душі до безмежного простору Всесвіту лише спробами проломити мозок далі його можливостей – це відомо. Але чи зможе філософія спровокувати людину до такої мисленнєвої подорожі? Повірте – вона здатна на неможливе!
Багато з окремих «розумак» стверджують, наче філософія не має практичної сторони своєї діяльності – наче вона обмежена лише теорією та надуманою білібєрдою. У кого як, але не для справжнього філософа! Мислення – найвідоміша практична робота мозку – саме те чи інше мислення визначає навколишнє людське буття, встановлює людину як особистість мислячу та розумну, формує знання про світ. А як людина буде вважатися освіченою, не маючи власної думки, переконань, світобачення? Тільки практичними діями, тільки через власну філософську роботу людина здатна іти далі.
Філософію слід негайно визнати наднаукою, її методами пізнання користуються всі відомі науки – як і технічні, так, зокрема, і гуманітарні. Сама по собі наука – філософська область діяльності. Всі відомі сьогодні природничі науки, де досліджуються природничі явища та процеси, мають бути вдячними філософії за закладений фундамент, адже здавна пізнанням природи займалася лише філософія.
Або стосовно гуманітарного спектру: політичне життя і є справжньою практикою філософії, адже це – редакція реальності, підпорядкування суспільного буття простих смертних свідомості геніїв, навіть встановлення суспільної гармонії, до якої прагне не обов’язково політик або філософ.
Релігія? Чому філософія до неї не причетна? Осмислення людиною Бога і Його буття постає в мисленні кожного ледве не центральною проблематикою. Економіка? Ще б пак! Як людина має діяти у складні часи кризи, як витрачати з розумом та чому взагалі виник сьогоднішній суспільно-економічний лад і як економіка визначає буття – воістину не лише питання економістів, але і філософів зокрема. Це ще не кажучи про культурологію, соціологію та психологію. Філософія всюди! Де доводиться працювати мозком, будьте впевнені – ви вже пізнаєте світ, відповідно, займаєтеся філософією.
Там, де знання про всесвіт даються в готовому вигляді, особливо філософські – раджу тікати звідтіля! Це не метод філософії. Її обурює подання «готової істини» – її методологія знання закликає саме досліджувати, переосмислювати, перевіряти. Філософія направляє мислення саме на боротьбу з «інтерпретаціями», «копіями», «міфами», «догмами» та «ілюзіями», щоб досягти справжнього розуміння речей, виокремитись з-поміж ідеологій, вчень, розумінь лише своїми, тільки власними розуміннями. Вірне і ясне філософствування наддасть більше впевненості
Досліджуючи лоно філософії уже 2-й рік, а саме в її академічній частині, я виявив, що виявляється дуже багато філософів говорять практично одне і те ж, називаючи одні і ті ж речі різними іменами. І ось тільки той, хто розуміє це, в змозі впоратися з філософією. Раз і назавжди запам’ятайте: люди навколо все ускладнюють, світ пізнаваний, все пізнаване, нехай і не до кінця. Мислю, отже, існую!
Що тоді саме слід розуміти під справжньою філософією? Що безпосередньо має цікавити філософа? До чого він має прагнути? Яким чином? Філософствування – процес складний чи легкий? Насамперед, вірно задані питання і провокують мислення до роздумів. Але кому необхідно відповідати на ці запитання, або, хто на них здатен відповісти – інша знаюча істину людина? Авторитет? Бог? Чи слід взагалі на них відповідати? Чи відома ця сама істина? Філософу має бути відомо лиш одне – на них слід шукати відповідь! Всі подібні фундаментальні питання «розфасовані» під окремі розділи, де кожен може звернутися до них, і використовуючи їх методологію вишукувати може ще не істини, але вірогідні відповіді на них. Весь «сік» філософії не у набутті істини, а у самому мисленні, у шляху досягання філософської цілі.
Добре, а щодо майбутньої професії питання дещо складніше. Ні, не тому що вибір маленький, а навпаки – він величезний! Філософа можна зарахувати до представників вільної професії. Будучи не закріпленим за жодною з конкретних спеціальностей, йому нічого не заважає влаштуватися з його освітою будь-куди в гуманітарному полі: політиком, журналістом, педагогом, релігієзнавцем, психологом, культурологом, соціологом… Конкретніше, в дослідницькі центри, в державні органи, (в міністерство спеціалістом своєї області; у внутрішні справи або навіть в армію в якості керівника з виховного процесу населення чи бійців), завжди бути запрошеним на телебачення як політичним експертом або релігієзнавцем і розповісти населенню всілякі тонкощі, надавати прогнози та рекомендації, вселяючи людям довіру до себе, розкриваючи очі на невідоме; працевлаштуватись в компанію, навіть закордонну; стати вихователем або вчителем екстра-класу, бо саме філософ здатен орієнтуватися по життю краще інших і зможе таким якостям навчити своїх учнів і пустити їх по світові; піти екскурсоводом в будь-яку культурну точку: місто, музей, меморіали та культурні центри; заснувати літературне видання, написати купу літератури різного характеру та публікувати її тиражами або завести власний блог (якщо маєш хист до слова); заснувати власну політичну партію або вступити в будь-яку існуючу, не виключаючи кар’єру депутата; бути гнучким адміністратором та розпоряджатися чужими активами і навіть життями… З розумінням себе та своїх можливостей, влаштуватися по життю можливо з абсолютно будь-якою освітою, будь-кому. Тим більше з філософською.
Не все так стереотипно, як багатьом здається.
Даніїл Палій
