На кафедрі журналістики вже 2,5 роки працює Богдан Синчак. Як живуть молоді викладачі, з якими труднощами стикаються та чому обирають науку – про це та інше в інтерв’ю.
Розкажіть, ким ви працюєте?
Працюю методистом на кафедрі журналістики, паралельно викладаю. Загалом працюю 2,5 роки. Наприкінці цього навчального року матиму близько двох років саме академічного стажу. Проводжу кілька курсів: Історія української журналістики, Історія зарубіжної журналістики, Соціальна проблематика засобів масової інформації. Також маю пряме відношення до Журналістської етики, хоча саму дисципліну у повному обсязі не читав. Раніше вів авторський курс Деонтологія сучасної журналістики, зараз лишився модуль в рамках Журналістської етики, який називається так само.
Чому ви обрали саме цю професію?
Журналістику обрав, тому що зі школи мав хист до творчості, а саме в рамках гуманітарних дисциплін. Писав твори, вірші. Уявлення як такого про журналістику в мене не було, але в процесі його здобув і залишився в академічній складовій цього ремесла.
Що вам найбільше подобається у вашій професії?
Подобається, мабуть, більше викладацька її складова, незважаючи на те, що це важко, що це втомлює. Все-таки вчишся чомусь новому, дізнаєшся щось нове. Мені подобається бути ближчим до науки, до досліджень.
З якими труднощами ви зустрічаєтесь на роботі?
Є деякі складнощі: не так багато часу розраховано на великий обсяг роботи. Можливо, це від того, що я ще не достатньо досвідчений.
Які потрібні особисті якості, риси характеру для роботи у цьому напрямку?
Перш за все потрібна освіченість, оскільки якщо людина не ерудована, їй буде складно працювати викладачем, тим більше на журналістиці. Тому що це перш за все творча гуманітарна спеціальність.
З чого складається ваш робочий день?
Я методист, працюю на пів ставки, тобто чотири години на день. День складається переважно з побутових речей. Наприклад зараз: комунікація стосовно практики, видача договорів, підготовка щоденників з практики, іноді комунікація з працівниками баз практики. А якщо маю навчальні заняття, то готуюся до них і проводжу.
Ви навчаєтеся в аспірантурі. Чому ви обрали шлях науки?
Шлях науки – це дуже гучно звучить. Я ніколи не очікував, що буду вчитися в аспірантурі, проте поки є змога вчитися, дізнаватися щось нове, рости – цим потрібно користуватися. У дорослому житті, мабуть, таких шансів не так багато, час просто з’їдає побут, необхідність працювати, рутина. Поки молодий, поки є змога, поки є ще ентузіазм та цікавість до цього, я вирішив себе трошки дисциплінувати і повчитися.
Який науковий напрямок ви обрали? Чому саме цей?
Я обрав напрямок журналістської етики, це філософська площина. Те, що ми споживаємо, тим ми і є. Нас наповнює дуже багато інформації з медіапростору, і я твердо переконаний, що від її якості залежить і якість нашого суспільного буття. Цей критерій якості стоїть в основі журналістської етики.
Ось чому мене цікавить етика як дисципліна сама по собі, як філософська галузь, і як площина професійної журналістики.
Яким ви бачите свій подальший науковий розвиток?
Надалі, якщо так на перспективу, я планую здобути академічний ступінь доктора філософії з журналістики, раніше так називався кандидат наук. Потім можна перепочити від цього всього, можливо, з наукою менш тісно дружити, але це все залежно від тим, ким буду працювати і де. Можливо, трішки ближче познайомитися з практичною стороною журналістики.
Ян Шпак