Думками про програму ділиться студентка першого курсу спеціальності “Психологія” Анна Пархоменко.

Прослухавши лекції з військового капеланства викладачів Валентина Кореневича та Володимира Зуйкова, я отримала не лише нові знання, а й глибше внутрішнє розуміння того, що переживають військові та їхні родини. Для мене ця програма має особливе значення, адже мій чоловік з 2022 року захищає нашу країну.

На початку цього шляху мені здавалося, що я не витримаю емоційного навантаження. Саме тоді я почала ще більше молитися та шукати опору у вірі в Бога. Лекції з військового капеланства допомогли мені побачити й краще усвідомити внутрішні процеси, які можуть відбуватися з військовими, а також зрозуміти, як я можу бути для свого чоловіка більш чуйною та ефективною підтримкою.

Попри прочитані книги й участь у терапевтичних групах, до цього моменту мені бракувало саме такого цілісного бачення. Говорити про війну і пов’язані з нею переживання дуже боляче, і не завжди слова дають достатнє розуміння. Натомість живі приклади, якими ділився викладач, дозволили побачити можливі моделі поведінки військових та способи, якими можна хоча б трохи допомогти їм – дати відчуття значущості, підтримки й надії.

Ці лекції стали для мене джерелом натхнення. Я відчула, що тепер зможу краще підтримати не лише свого чоловіка, а й інших дружин та рідних військових, якщо вони звернуться по допомогу. Хоч мій чоловік не є релігійною людиною, саме моя віра дає мені сили бути для нього опорою та зберігати надію на краще.

Моє рішення навчатися на психолога в Українському гуманітарному інституті пов’язане з глибоким бажанням розуміти й допомагати тим, хто цього потребує. Програма з військового капеланства стала важливою частиною цього шляху – людяною, глибокою і надзвичайно цінною.