Соціальне проєктування в Українському гуманітарному інституті є складовою реалізації місії закладу, яка полягає не лише у наданні якісної академічної освіти, а й у створенні умов для всебічного розвитку особистості, формування громадянської відповідальності, соціальної чутливості та активної життєвої позиції здобувачів освіти.

Відповідно до внутрішніх положень і ціннісних орієнтирів, соціальне проєктування розглядається як інструмент:

• залучення студентів до життя суспільства;
• формування культури служіння та волонтерства;
• розвитку навичок взаємодії, лідерства й командної роботи;
• виховання відповідального ставлення до людей і навколишнього середовища.

У першому семестрі на денній формі навчання перебувало 263 здобувачі освіти, з яких 172 студенти навчаються у офлайн-форматі. У межах проведеного опитування було зібрано 93 анкети, що свідчить про високий рівень фактичної залученості студентів до соціального проєктування в першому семестрі.

2. Загальний аналіз участі та напрямів діяльності

Соціальне проєктування реалізувалося за кількома ключовими напрямами:

2.1. Регулярні форми діяльності

• участь у хорі, служінні прославлення, ранкових натхненнях;
• дитячі та підліткові клуби, табори, наставництво;
• служіння в громадах, молодіжних ініціативах;
• проєкти студентського самоврядування.

Ці формати забезпечували стабільність участі та системний розвиток компетентностей.

2.2. Разові та короткотривалі ініціативи

• місійні та волонтерські виїзди;
• допомога дітям з вразливих категорій;
• благодійні акції, збори коштів;
• допомога постраждалим від воєнних дій;
• екологічні та зооволонтерські проєкти.

2.3. Власні ініціативи студентів

Студенти активно реалізовували власні соціальні проєкти, що свідчить про розвиток лідерства, відповідальності та громадянської позиції.

3. Результати та сформовані компетентності

Участь у соціальному проєктуванні сприяла:

3.1. Розвитку соціальних і особистісних компетентностей

• командна робота;
• комунікація з різними соціальними групами;
• емпатія, відповідальність, терпіння;
• усвідомлення суспільної значущості власної діяльності.

3.2. Формуванню практичних навичок

• організація заходів і проєктів;
• робота з дітьми та підлітками;
• медійні, творчі, комунікаційні компетентності;
• планування та координація діяльності.

Соціальне проєктування проявило себе як ефективний освітньо-виховний інструмент, а не формальна вимога.

3.3. Якісні результати соціального проєктування: “голос студентів”

Важливою складовою аналізу є не лише кількісні показники, а й суб’єктивна оцінка студентами власного досвіду участі в соціальному проєктуванні. У відповідях здобувачів освіти простежується глибоке усвідомлення цінності такої діяльності та її впливу на особистісний і професійний розвиток.

Зокрема, студенти відзначають:

«За час проєкту я навчилася глибшої емпатії, терпіння й відповідальності. Зрозуміла, як мало потрібно для щастя іншому, і відчула, що одна людина справді може змінювати світ на краще».

«Я усвідомив, що служіння — це не завжди легко, але коли бачиш результат і відклик людей, приходить справжнє розуміння, для чого ти це робиш».

«Після поїздок до дітей я по-іншому подивилася на своє життя. Ці проєкти навчили мене більше цінувати людей і бути уважною до їхніх потреб».

«Навчилась працювати з дітьми, знаходити до них підхід і пояснювати складні речі простими словами. Це дуже цінний досвід, який я точно використаю в майбутньому».

«Навіть кожен мій маленький внесок — це вклад у любов. Я зрозуміла, що не потрібно робити щось масштабне, щоб бути корисною».

Такі відповіді свідчать, що соціальне проєктування сприймається студентами не як формальна вимога, а як досвід, що формує цінності, життєву позицію та професійне самовизначення.

3.4. Нові та розширені ініціативи соціального проєктування

Крім традиційних напрямів, у першому семестрі студенти активно долучалися до нових соціальних і освітніх ініціатив, що розширюють екосистему соціального проєктування.

Програма «СтудМентор» від ЮНІСЕФ

Студенти брали участь у програмі наставництва для дітей і підлітків, спрямований на подолання освітніх втрат, розвиток навчальних навичок і підтримку мотивації. Учасники відзначають можливість:

• здобути практичний досвід роботи з дітьми;
• розвинути навички викладання, комунікації та відповідальності;
• краще зрозуміти внутрішню організацію соціально-освітніх проєктів.

Професійно орієнтовані та міждисциплінарні ініціативи

Також у відповідях студентів фіксуються:

• участь у психологічній, освітній та наставницькій підтримці дітей;
• залучення до медіа-, дизайнерських і організаційних напрямів соціальних проєктів;
• участь у громадянських, культурних та просвітницьких ініціативах.

Це свідчить про поступове формування професійно орієнтованого соціального проєктування, коли волонтерська діяльність стає продовженням навчання та підготовкою до майбутньої професійної діяльності.

4. Виявлені проблеми та пріоритети вдосконалення

4.1. Відсутність єдиного каталогу можливостей соціального проєктування (особливо на початку семестру)

Аналіз відповідей студентів засвідчив відсутність структурованого переліку доступних соціальних ініціатив на початку семестру. У більшості випадків студенти долучалися до соціального проєктування через особисті контакти, вже наявні залучення або самостійний пошук.

Це призводить до нерівномірної участі: активні студенти знаходять можливості самостійно, тоді як інші не долучаються через брак інформації та зрозумілого механізму входу в систему.

Окремою проблемою є відсутність системного зв’язку між спеціальністю навчання студента та напрямом волонтерської діяльності. Потенціал професійної інтеграції соціального проєктування використовується не повною мірою, що знижує його практичну та освітню цінність для студентів.

4.2. Недостатнє усвідомлення цінності соціального проєктування

Для частини здобувачів соціальне проєктування сприймається переважно як формальна умова отримання 20% підсумкової оцінки за вибіркову дисципліну. За умов, коли оцінка за вибірковий компонент не має високої значущості, мотиваційний потенціал такого підходу є обмеженим.

Це призводить до зниження внутрішньої мотивації та формального ставлення до соціального проєктування як до освітнього елементу. Водночас результати опитування демонструють, що при усвідомленні особистісної та професійної цінності участі студенти проявляють високу зацікавленість і ініціативність.

Таким чином, ключові виклики полягають не у відсутності активностей або бажання студентів долучатися, а у нестачі системності, зрозумілої навігації та ціннісного позиціонування соціального проєктування як важливої складової освітнього процесу.

Отже, соціальне проєктування в першому семестрі продемонструвало високий рівень залученості студентів, значний виховний і освітній потенціал та реальний вплив на формування ключових компетентностей. Подальший розвиток цієї складової потребує посилення системності, професійної інтеграції та чіткого донесення цінності соціального проєктування для здобувачів освіти, що визначає пріоритети роботи в поточному семестрі.