Про діяльність кафедри журналістики в умовах війни розповідає заступник завідувача кафедри Богдан Синчак.
Як пережили перші дні війни?
Тут нічого особливого немає, тому що пережив як всі, хто був тоді в інституті. Вдалося виїхати в перший день. Я з Вінниччини, тут спокійніше було. Тому не скажу, що надзвичайне щось пережив. Але, звісно, перший день – вибухи, ці всі емоції, невизначеність. Все інше – нічого нового, багато в кого була гірше ситуація.
Як організовували діяльність під час війни?
Ми діяли згідно розпорядженням нашого керівництва. На початку на певний період часу була така собі “відпустка”. Тобто коли було не зрозуміло до кінця, як далі будуть розвиватися події. Коли вже ситуація трохи вирівнялася, то взяли курс на продовження навчання. Студенти повернулися до дистанційного навчання. Ми почали активно використовувати технології “дистанційного навчання” ще за часів пандемії. Навіть акредитацію кафедра проходила в цих умовах. Успішно пройшла акредитацію освітньої програми від Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Але наразі викликом було те, що не у всіх був інтернет та можливість навчатися. І ось із цими моментами і треба було якось справлятися.
Як довелося перебудовувати діяльність кафедри в умовах війни?
По перше, спростили деякі вимоги до курсових і дипломних робіт – це те, що стосується обсягів. Потім є певні речі у навчальному процесі, які стосуються персонального навантаження студентів. Тобто ці моменти трошки балансувалися вже у відповідності до ситуації. Якщо говорити про перебудову діяльності кафедри, то глобальної перебудови не відбулося. Звісно були якісь конструктивні корективи, внесення до навчального процесу, щоб його оптимізувати, щоб співвідношення якості і продуктивності краще було реалізоване.
Які позитивні та негативні моменти пережила кафедра за цей рік?
Позитивні моменти – це те що врешті той навчальний рік закінчився, а цей навчальний рік розпочали. Велика кількість студентів закінчила цей семестр без боргів. Ще одним позитивним моментом є набір цього року. Чудові студенти прийшли навчатися на перший курс. У цьому році великим плюсом для студентів стаціонару стала можливість безкоштовно навчатися. Тим, хто не має академічних заборгованостей, ця можливість пролонговується. Тому позитиву багато.
Щодо негативу – звісно обставини в кожного свої. Це стосується і якоїсь зміни кадрів, і безпосередньо умов, в яких працюють викладачі. Комусь важче, бо немає умов, в когось там обладнання немає відповідного. Це виклики, але зрештою всі підлаштувалися, адаптувалися до умов. Зараз навчальний рік продовжується, і немає якихось ускладнень. Звісно є питання до взаємодії викладачів студентів, до якогось “ентузіазму”, зокрема, в студентів, наскільки там війна, ці психологічні моменти, пригнічують людей. Але, з іншого боку, навчання є прекрасним способом, щоб відволіктись від цього, заглибитись десь. І насправді від формування такого розумного, освіченого молодого покоління залежить багато позитивних змін у нашій країні майбутнього, коли ця війна нарешті скінчиться.
Які плани має кафедра на цей рік?
Якщо говорити про плани кафедри, викликом є виробнича практика у студентів. Тому що в умовах війни складно і шукати базу практики, і готувати матеріали. Але, з іншого боку, це має згуртувати наших студентів, тому що під час війни журналісти зараз в Україні прекрасно працюють у цих умовах. Звісно ніхто не говорить, що ці умови комусь подобаються, але журналісти в нас працюють активно. Тому студенти мають дуже широке поле, щоб реалізувати себе і взяти приклади.
І, звісно, випуск. Потрібно допомогти студентам дійти до кінця, щоб це все благополучно минуло, щоб вони змогли написати дипломні роботи. Це такі плани більш академічного спрямування. Щоб навчання рухалося в тому ж напрямку, у ритмі, в якому повинно відбуватися згідно з навчальним планом. За це якраз відповідає колектив кафедри і навчального закладу.
Питання – Ілля Іжевський
