Ірина Гриненко — кандидат соціологічних наук, в.о. завідувача кафедри журналістики Українського гуманітарного інституту, — коментує результати дослідження стану журналістської освіти в Україні, здійсненого громадською організацією «Детектор медіа».
Проект, який започаткувала ця громадська організація, нагальний і доречний, і ситуація, яка відбувається із журналістською освітою, — це не щось особливе, бо подібні риси притаманні усій пострадянській освіті. Реформ потребує уся система освіти.
Важливо, що на одній платформі зустрілися освітяни, представники медійного ринку і Міносвіти. Це знакова подія, оскільки було розпочато діалог, у якому учасники готові були почути один одного.
Результати дослідження викликали неабияку реакцію у соціальних мережах: хтось був згоден з представленими рейтингами, хтось їх заперечував. Проте самі дослідники наголошували, що рейтинги не були самоціллю. Складені за п’ятьма критеріями (навчальна програма та викладацький склад; ресурси, технічна оснащеність; взаємодія з медіаіндустрією; залученість до міжнародного контексту; комунікація із зовнішньою аудиторією та випускниками), вони засвідчили формальну ситуацію щодо підготовки журналістів. Головною ж метою було виявити проблеми у змісті та формі цієї підготовки.
Я переконана, що кожен учасник взяв для себе важливу інформацію, почув те, що хотів почути, висловив те, що він хотів висловити, що наболіло, — і це лише початок. Як ми знаємо, зміни починаються з кожного, і чекати, не роблячи нічого самому — це неправильно. Добре, що освітяни, керівники факультетів/кафедр журналістики і представники медіаіндустрії змогли сісти за стіл переговорів і розпочати розмову про те, що ми маємо стати партнерами.
Освітня сфера при підготовці фахівців повинна враховувати сьогоднішні і завтрашні потреби ринку праці, який ставить свої вимоги перед майбутніми фахівцями. І вкрай важливо, щоб у цьому процесі ми могли взаємодіяти, а не залишатись по різні сторони.
Наразі ми активно налагоджуємо контакти з нашими медіапартнерами у міжнародному освітянському просторі, як-то Мексиканський університет, Аргентинський, університет Ендрюса. Шукаємо фінансові можливості задля того, аби залучати іноземних викладачів до навчального процесу. Розглядаємо варіанти, наприклад, дистанційних гостьових курсів. У нас уже була подібна практика, можливо, не така широка, але це одне питання.
Друге питання – розширюємо базу практик, домовляємося з мас-медіа. Так, з медіагрупою «Надія» (зокрема з телеканалом «Надія» і радіо «Голос Надія») уклали договір, який дає змогу студентам і викладачам нашої кафедри мати постійні практичні заняття на базі цих студій як у рамках навчальних дисциплін, так і за їхніми межами.
З іншого боку, очевидна потреба в активнішому залученні до навчального процесу практиків, які ділитимуться власним досвідом.
Також маємо в планах облаштування медіалабораторії для студентів, де вони зможуть займатися відеомонтажем, начиткою, випуском програм.
Переглядаємо навчальний план, адаптуємо його з урахуванням нових напрямків, що розвиваються у професійній сфері, аби забезпечити необхідними компетенціями студентів.
Також цього навчального року ми додали нові дисципліни, співзвучні останнім тенденціям у мас-медіа: Медіапідприємництво, Інтернет-журналістика.
Вікторія Півень
