Кому потрібен диплом вишу сьогодні? Чи правильний ВНЗ я обрав? Мабуть, немає такого студента, котрий хоч раз за роки навчання у виші не ставив собі подібні запитання. Український гуманітарний інститут (УГІ) – не виняток. А й справді, чи зможу я в майбутньому працювати за спеціальністю? Чи визначає університет моє професійне майбутнє, чи все ж таки я сам «коваль свого щастя»? Щоб дати відповіді на ці неоднозначні, але актуальні запитання, звернемося до «експертів» – випускників УГІ.

Христина Гринишин

2001-2006 р.р. Кафедра економічної кібернетики, фінансів та менеджменту УГІ

З 2006 по 2019 рік обіймала посади бухгалтера, головного бухгалтера, фінансового менеджера на МГН «Надія» та в Українській унійній конференції.

З 2019 року працює помічником бухгалтера в компанії «Barzinji & Co Ltd.» в м. Лондон, Велика Британія.

Я два з половиною роки мріяла і молилась Богові, щоб у мене з’явилась можливість навчатися в УГІ. І сталося чудо – знайшовся спонсор, який повністю оплатив моє навчання в інституті. Чи подобалося мені там навчатися? А якщо я відповім вам, що найважчим для мене за 5 років мого навчання і проживання було, отримавши диплом, прийняти свідоме рішення покинути територію закладу і поїхати жити в Київ? Я залишала «сім’ю». Наші викладачі були нам батьками. Саме там я побачила, що таке практичне християнство. Пам’ятаю, як за особисті кошти наших викладачів був створений фонд, який фінансував харчування студентів з малозабезпечених сімей. Окрім профільних знань кожен педагог вніс свій неповторний вклад у нас, ще дітей на той час. У мене слово «чесність» асоціюється з Людмилою Штанько, слово «сім’я» – із Сергієм Думущі. На одній зі своїх лекцій він розповів, на чому базується родина, і саме так сьогодні я будую свої стосунки з чоловіком. А от як донести складну інформацію до тих, хто далекий від фінансів? Цьому мене навчила Ірина Думуші. Словом, Український гуманітарний інститут – це не тільки знання, навчання, це ще й доброта, людяність, милосердя і Бог.

Емілія Кричфалушій

2006-2010 р.р. Кафедра економічної кібернетики, фінансів та менеджменту УГІ

2010-2011 р.р. Кафедра менеджменту освіти та науки НПУ імені М.П. Драгоманова

2012-2016 р.р. Кафедра журналістики УГІ

Працювала 2 роки журналістом на ТК «Надія», 2 роки у міській газеті «Сміла від А до Я»

З 2018 року обіймає посаду речника Вільховецької ОТГ, Закарпатська обл.

УГІ – це можливості, тепла атмосфера і дружба. Перевага в тому, що це місто в місті, можливість зосередитись на навчанні. Студенти не тільки отримували знання, але й мали змогу застосувати їх на практиці в різних проєктах. Це, фактично, європейський підхід до навчання. Після нашого християнського закладу я навчалась у НПУ ім. Драгоманова. Мої оцінки нічим не відрізнялись, а от атмосфера була зовсім інша. Якось, ще навчаючись в УГІ, я поверталась з дому і тягла за собою важку валізу. Раптом біля мене зупинився автомобіль. З нього вийшов чоловік, усміхнувся мені, взяв валізу, поклав її до багажника, запросив сісти в авто та підвіз до кампусу. Це був наш тодішній ректор Анатолій Жаловага. Дружні, доброзичливі стосунки між викладачами та студентами в нашому закладі було нормою. Насправді, я вчуся все життя, самовдосконалююся, професійно розвиваюся, і цьому не буде кінця. Та саме в Бучі я знайшла найкращих друзів й навчилася будувати особисті стосунки.

Лілія Бергер (Леміш)

2000-2004 р.р. Кафедра романо-германської філології та порівняльно-історичного й типологічного мовознавства УГІ

2009-2013 р.р. Працювала на ТК «Надія» керівником відділу ефірного мовлення

З 2014 р. обіймає посаду менеджера з розрахунків в компанії «i+R Gruppe», Австрія

Як тільки я почула, що відкрився Український гуманітарний інститут, я прийняла рішення вступити саме до цього вишу. Чому? Тому що він адвентистський. І я не помилилася. Перший рік навчання, незважаючи на добру базу знань після школи, був не легким. Знання, дисципліна, уміння працювати з великими обсягами інформації у стислі терміни, віра і дружба на все життя. Усе це набуте там мені в нагоді і сьогодні. Хочу подякувати всім викладачам інституту, тому що навіть зараз моя найперша асоціація з УГІ – це «сім’я». Особливо згадую лекції Людмили Яценко, Петра Котлярова. А «тьотю» Олю і Ігоря Корещуків взагалі забути неможливо. Вони були нам духовними батьками. Жодного дня, жодної хвилиночки, жодної секундочки не шкодую, що обрала саме цей навчальний заклад.

Людмила Гурдіш (Малованюк)

2000-2005 р.р. Кафедра романо-германської філології та порівняльно-історичного й типологічного мовознавства УГІ

2012-2019 р.р. Магістерська програма з міжнародного розвитку суспільства університету Ендрюса, спеціалізація – стратегічний менеджмент

У 2019 році відкрила курси з англійської мови «Акцент» в м. Сторожинець, Чернігівська обл., які відвідують близько 60 студентів.

Я хотіла навчатися саме в християнському виші. Приїхавши в інститут, потрапила в неймовірне середовище: з одного боку прекрасні люди, що мене оточували, а з іншого – фізичні та емоційні навантаження, пов’язані з навчанням. Щоб встигнути підготуватися до занять, я лягала спати о 21-й годині і прокидалася о 4-й ранку. Деякі студенти плакали, тому, що було важко вивчити все, що нам задавали. Завдяки Олегу Демірову наша група вільно заговорила англійською мовою вже через рік. А наполегливість Людмили Яценко допомогла мені вивчити граматику англійської на все життя. Після навчання в УГІ я змогла поїхати в США, де успішно склала тест з англійської, що дало мені право навчатися будь-де в Сполучених Штатах без додаткового вивчення мови. Насправді, УГІ – це більше ніж освіта. Для мене то була велика сім’я, і, найперше, що нас об’єднувало – це християнські цінності. Півроку тому зі мною сталася біда і, щоб врятувати мені життя, треба було провести операцію, яка коштувала $20 тисяч. Саме мої інститутські друзі одними з перших організували збір коштів, і за короткий час сума була зібрана. Кожного, хто був зі мною протягом років навчання, пам’ятаю і ціную. Нехай благословить вас, ваші сім’ї і ваш труд Господь.

Отже, вступати чи не вступати в УГІ, здобувати вищу освіту чи закінчувати тільки професійні курси, працювати за спеціальністю в подальшому, чи змінювати професію – ось у чому питання. І відповісти на них можете лише ви. Дослухатися до досвіду інших – важливо, але ще важливіше – дослухатися до себе. Немає двох однакових історій та двох однакових життєвих шляхів, але УГІ зробить усе можливе, щоб частина цього шляху стала для вас неповторною. Урешті-решт, який би навчальний заклад не обрали, ми самі будуємо своє майбутнє. Адже навчання у виші – це, перш за все, можливості, а як їх використати – вирішувати кожному.

Людмила Калдаре