Українська мова — це не просто засіб спілкування. Це наша ідентичність, наша культура, наша історія. Вона єднає українців, Її мелодійність та багатство відображають душу нашого народу, його традиції та звичаї. Популяризація української мови сприяє збереженню національної спадщини, розширенню світогляду та зміцненню української державності. Крім того, розвиток і підтримка української мови стимулює науковий, культурний та інформаційний обмін, сприяючи формуванню сильної національної свідомості та єдності суспільства.

Про популяризацію української мови в Українському гуманітарному інституті ми поспілкувались зі Світланою Романчук — кандидаткою філологічних наук та доценткою Кафедри германської філології в УГІ. 

Чому ви обрали таку сферу діяльності?  

Я з дитинства мріяла стати вчителем. Мені подобалось і вчитися, і вчити, але для того, щоб когось вчити, потрібно вчитися. Пам’ятаю, як ми гралися в школу, і я завжди була вчителькою. Тому прагнення до пізнання нового в мене було завжди. 

Українська мова захоплювала мене мелодійністю і красою. Мої бабуся і мама дуже гарно співають, і саме у пісні була відображена краса української мови. Також у школі були такі вчителі, які вміли захопити, прищепити любов до мови. Коли я вже навчалась у Східно-Європейському університеті імені Лесі Українки, то ще більше занурилась у світ української мови. Зачарувала вона мене не тільки піснею. Я зрозуміла, що у мові є дуже багато секретів, які допомагають осмислити навіть сенс буття. Слово має велику силу. Українська мова мене приваблює тим, що вона динамічна, багатогранна, жива. 

Які методи та підходи, ви використовуєте у викладанні? 

Мені завжди, коли я ще була в школі, подобався інтерактив, тобто коли я була активною учасницею процесу. Зараз я намагаюся поставити себе на місце студентів, і думаю “Як би мені було цікаво, щоб ці предмети були викладені?” Відповідно, завжди, навіть якщо це заочна форма навчання, можна зробити інтерактив — бесіду, дискусію, обговорити проблемне питання. Проводжу різні ігри, лінгвістичні п’ятихвилинки, гру “Мікрофон”. Також зі студентами пишемо один одному листи. 

В кожній групі я визначаю сильного студента, який би став помічником для свого друга. Таким чином він сам утверджується в цій темі і здобуває досвід викладання. А друг краще сприймає інформацію. Другий підхід: повага до студента. Мені здається, що такий христоцентричний підхід є дуже важливим. Я стараюсь бути наставником, а не диктатором. 

Наскільки змінилося ставлення до мови за роки Вашого викладацького досвіду?

Відомий мовознавець Олександр Потебня говорив, що мова — це живий організм. Я почала викладати українську мову в школі, одразу після закінчення університету, а потім у 2001 році мене запросили викладати в Українському гуманітарному інституті. І, знаєте, моє ставлення як до мови, так і до способу викладання змінилось. Спочатку не вистачало досвіду. Я не знала, яким чином повести студентів, аби вони оволоділи певними знаннями. Я завжди шукала розробки уроків, які були б цікаві учням, студентам, і, зокрема, застосовувала проблемний підхід у вивченні мови. Підручники написані, на жаль, для викладачів і вчителів, але не для студентів і учнів. Тому потрібний викладач, який доступно це все пояснить. Зараз освіта має бути структурованою, чіткою. Зараз я бачу тему, і я знаю, що “ось це” і “ось це” є важливим, “ось це” і “ось це” є складне. Важливе і складне я маю пояснити в аудиторії, все інше студент може опанувати самостійно.

Як студенти УГІ ставляться до вивчення мови?

Хочу зауважити, що після повномасштабного вторгнення студенти УГІ змінили своє ставлення до вивчення мови. В нашому інституті раніше були іноземці, які вивчали українську мову. Вони стали для мене прикладом. Їм було важко, але вони переконали мене в тому, що нашу мову вивчити можливо. Зараз вони розмовляють українською. Студенти українці, після того, як розповідаю, що все можливо, головне повірити, починають більш ретельно ставитись до української мови. Навіть коли вони виїжджають за кордон, то шукають тих, хто розмовляє українською, щоб не забути її, бо де мова – там наше коріння. І мене тішить, що з кожним днем студенти УГІ все більше розуміють важливість української мови.

З чого варто починати вивчення мови?

По-перше, з любові до мови. Як показує досвід, все починається з бажання. Якщо вас будуть змушувати виконувати будь що, не буде хорошого результату. 

По-друге, треба читати багато творів українською мовою. Бажано саме вголос.

Іноземці радять вчити уривки напам’ять і переказувати їх, бо таких чином мовленнєвий апарат починає звикати до звуків, які є для вас чужими. Також раджу дивитись фільми, але важливо, щоб був якісний переклад. Таким чином ви збагачуєте словниковий запас. Дуже важливо не тільки читати, але й ходити на різні зустрічі з письменниками і поетами — людьми, які розуміють, які грані має мова. Василь Симоненко писав “Мова — це діамант”, тому вдосконалюйтесь в українській мові. Ще я б радила співати, постійно спілкуватись, не боятись, постійно бути в мовленнєвому оточенні, бо без мовного оточення вивчення мови неможливе.

Як ви вдосконалюєте свої знання?

Я постійно читаю, я відвідую різні клуби, презентації, виставки. Мені подобаються зустрічі з письменниками, поетами.

Наприклад, в Ірпіні є жіночий простір «Вільна». І там дуже часто я зустрічаюся з творчими людьми, які розповідають про секрети поетичного слова. Чим більше поринаєш в цей світ, тим глибше копаєш цю криницю духовного джерела, тобто української мови, бо мова – це є духовна культура нації. Я збагачуюся цією атмосферою, вона мене надихає. І оцю енергетику, яку я отримую від інших, хочеться передати студентам. Коли я пуста, я нічого не можу віддати. Глечик наповнений переливається, глечик пустий — сохне і тріскає. 

Тому, яким чином я раджу вдосконалювати знання мови: спілкуйтеся з тими людьми, для яких мова є рідною. Потім читайте, безперестанку читайте. І читати не тільки електронні книги. Краще читати друковане джерело. Таким чином ви запам’ятовуєте, як пишеться слово, які розділові знаки. Тобто ви багато-багато комунікативних компетенцій розвиваєте в собі. Ви також запам’ятовуєте лексичне значення, адже, читаючи, помічаєте нові слова. Раджу слухати пісні, відвідувати театр. Знання мови без активного вжитку неможливе. Мова висихає, як і джерело, якщо нею не послуговуються.

Які помилки у вживанні української мови найбільш поширені? 

Я в Податковому університеті викладала культуру наукової мови, і один студент, коли ми говорили про типи мовних помилок, все дуже чітко записував, потім підходить до мене і каже: “Дякую, що пояснили, які є помилки в мовленні. Я зараз слідкую за тим, як викладачі говорять, потім буду підходити до них і казати: “А от Ви там помилилися, Ви там помилилися”. 

Не знаю, чи це правильно, підходити до кожного викладача і говорити про помилки. Якщо мене про це попросять, я тихенько десь там вкажу, але тільки з добрих міркувань.

Перед тим, як почати викладання, я в аудиторії створюю атмосферу доброзичливості. І якщо виправляю помилки студентів, то це з хороших мотивів. Бо краще ми разом будемо досліджувати чи наголоси, чи якісь там русизми, інші лексичні помилки, ніж студент вийде з аудиторії і як не знав, так і не буде знати. 

Перша помилка – ми неправильно вітаємося. Кажуть «Добрий ранок» замість «Доброго ранку». Також «Доброго дня» і «Доброго вечора» замість «Добрий день» і «Добрий вечір». Є норми, яких потрібно дотримуватися. Далі – це наголоси. Дуже багато проблем. Проблема наголошування слів зумовлена тим, що наголос в українській мові не сталий. Він може змінюватися залежно від складу, залежно від слова. Є подвійні наголоси. 

Потім трапляються також на рівні лексики помилки. Скажімо, «приймати участь» кажуть замість «брати участь»; «приймати міри» замість «вживати заходів», або «моя особиста думка». Якщо вона ваша, то вже особиста. Просто “моя думка”. Правда, не від викладачів чула, але від політиків чула слова “ Я гадаю”. Немає такого слова. Потрібно казати «Вважаю», «Я переконаний», «На мою думку». Гадає людина, яка гадає. Гадалка, але не можна казати «я гадаю». 

Також помічаю тавтологію: «на сьогоднішній день», «вільна вакансія», «у січні місяці». Січень – це вже місяць. У християнському середовищі дуже поширена помилка «з суботнім днем». Субота – це день. Навіщо казати день дня? Просто «з суботою» або «зі святим днем», але не «з суботнім днем». 

Ви неодноразово брали участь у Радіодиктанті національної єдності. Чому, що вам подобається?

Я це люблю. Не пропустила жоден радіодиктант. Для мене це надзвичайна подія, яка споріднює усіх українців не тільки на теренах нашої Батьківщини, але і за її межами. І особливо останні два радіодиктанти національної єдності, коли я брала участь у них, то дійсно відчувала себе патріоткою. 

Коли бачу, що навіть нашим воїнам вдалося вийти з окопів і десь там знайти Старлінк, щоб написати диктант, то, долучившись до цієї такої акції єдності, розумію, наскільки я є краплинкою в морі. Але без цієї краплинки і моря немає, і океану не буде. І от кожен із нас, хто пише цей диктант, створює це море — море єдності. Тому це дуже потужний захід єднання українців. Дуже потужний»

Чому, на вашу думку, варто долучатися до таких ініціатив?

Участь у таких заходах настільки допомагає перевірити, наскільки ти грамотний. Дуже цікаво занурюватися, зокрема, в розділові знаки. Авторських знаків немає під час написання диктанту національної єдності, але є слова, які потрібно знати, як правильно писати. І, до речі, в останній раз радіодиктант містив слова вже за новою редакцією правопису. По-друге, ти не тільки перевіряєш свою грамотність, але й відчуваєш це крило, крило єднання, про яке я говорила раніше».

Українська мова – це мова сили, мова перемоги, мова надії, і сьогодні, коли наша країна проживає важкі часи, як ніколи важливо популяризувати українську мову, підтримувати її розвиток та поширення.

Що ви побажаєте тим, хто вивчає українську мову?

Я хочу подякувати тим, хто вивчає українську мову, бо все починається з вдячності. Поки є носії української мови, доти є Україна. Хочеться побажати ніколи не припиняти вивчення, і завжди шукати нові шляхи, які допомагають вдосконалювати рівень знань. Завжди читайте. Завжди слухайте людей, які образно мислять. Розвивайте своє критичне мислення, аналітичне мислення. Намагайтеся вчити інших української мови. Таким чином ви закарбовуєте знання і допомагаєте іншим опановувати в українську мову. Розширюйте коло спілкування. Ну, і співайте українською мовою.

Тим, хто хоче знати українську мову, зичу не боятися припускатися в своєму мовленні якихось неточностей, недоречностей. Це нормально, коли ви припускаєтеся помилок, але потім їх виправляєте. Долайте страх, долайте цей бар’єр. Страх паралізує свідомість. В одній із книжок прочитала, що страх нагадує крісло-качалку: ви ніби рухаєтеся, але стоїте на місці. Не стійте на місці, рухайтеся. Не бійтеся вивчати мову.

Питання – Яна Вершило

P.S. А це вже студенти УГІ розповідають про свої труднощі у вивченні мови    

«Я з Одеської області. Там російська була всюди. Українську мову я чула тільки в школі, тому були проблеми швидко висловлювати свої думки українською мовою». (Оля Коваленко, студентка 1 курсу спеціальності “Германська філологія”)

«Проблеми з вивченням були, тому що постійно змінювались викладачі, а також було складно вчити правила». (Мирослав Бойко, студент 4 курсу спеціальності “Менеджмент”)

«Проблема були, мабуть, у тому, що я не зовсім розуміла всі слова, так як моя родина була російськомовна. Складніше за все давались, мабуть, числівники». (Аліна Федорчук, студентка 2 курсу спеціальності “Богослів’я”)

«Таких аж проблем, напевно, не було, але найважче давались наголоси. Чомусь вони в мене ніколи не йшли, мені було складно їх запам’ятовувати, бо в нема ніякої структури і правил». (Крістіна Москаленко, студентка 4 курсу спеціальності “Початкова освіта”)