Оновлений стадіон запрацював! 12 вересня на ньому пройшов щорічний захід – Олімпійські ігри, які організувала Студентська рада УГІ разом з кафедрою теорії та методики фізичного виховання. На змагання прийшла досить велика кількість студентів. Так, сформувалося 6 команд по 4 чоловіки у кожній. Розпочалися змагання з Гімну України.
Суддями стали викладачі кафедри теорії та методики фізичного виховання Валерій Терещенко і Юрій Бойко. Валерій Терещенко, завідувач кафедри, має багато звань. Можна було почути довгий вступ про його відзнаки, адже він є професором, кандидатом педагогічних наук, почесним професором Національного університету Державної фіскальної служби України, заслуженим працівником фізичної культури і спорту України, заслуженим тренером України, майстером спорту СРСР, суддею національної категорії, відмінником освіти України. Коли у навчальному закладі викладають з таким рівнем, то і ВИШ має відповідний статус. Та, не зважаючи на такі високі звання, Валерій Терещенко дуже підтримував наших спортсменів.
Після того, як спортсмени були готові розпочати, їх закликали на поле. Спочатку був біг на дистанцію 60 м. Найбільше здивувало те, що дівчина, яка навіть не навчається на кафедрі фізкультури і ніколи не займалася ніяким видом спорту серйозно, виборола в цій номінації перше місце. Сама ж Марина Коваленко, студентка другого курсу, говорить, що прийшла за емоціями, а не за перемогою. На питання, чи буде вона брати участь у наступному році, Марина дала позитивну відповідь.
Наступним у програмі був естафетний біг, мабуть, це було найтяжче з усіх випробовувань. Навіть гості, які спостерігали за тим бігом, наче самі бігли – так хвилювалися за усіх.
На обличчі наших спортсменів можна було зчитати купу емоцій. Там і хвилювання, і страх, і злість, і жага до чогось, але в кінці, потиснувши один одному руки, не лишилося ображених.
Стрибками в довжину з місця всіх здивував першокурсник Андрій Шнуренко. Більше ніж 2 метри – його рекорд так і не подолали.
Наступним випробуванням стало метання списа. Якщо чесно,то саме це зробило Олімпійські ігри яскравими, бо така справа є рідкістю, до якої студенти ще не звикли. Завдання полягало в тому, щоб влучити в червоне коло діаметром 1-1.5 м., яке знаходилося в 10 метрах від учасника. Якщо спис застряг в землі, зараховувався бал. Всього ж кожен мав по 3 спроби. Кожен учасник мав змогу відчути, як воно було у ті давні часи, коли саме таким способом здобувалася їжа. Можливо, саме у переможця лишилося щось в ДНК від прадідів.
Підтягування на перекладині показало, скільки годин хлопці віддавали залізному випробувачу їхніх м’язів. Досить високий рівень показав кожен, навіть молодий фотограф Тарас не витримав, відклав камеру і вжарив майже двадцятку, аплодисменти сипались якнайгучніше.
Перетягування канату показало дружність команд. Велику роль відіграє капітан, який кожен поштовх викрикує. Помітно було, що та команда, яка заздалегідь не домовилася про їхню стратегію в решті-решт програла.
Валерій Терещенко сказав, що хотів би започаткувати такі ігри хоча б раз в тиждень і зробити їх обов’язковими для викладачів. Професор впевнений у тому, що кожен раз учасників би більшало і більшало.
Спорт в нашому житті має відігравати велику роль, навіть якщо ти програміст або економіст, і це зовсім не твоя сфера, ми все одно створені ідеально, і маємо підтримувати себе у формі. Так, можливо, без крайнощів і рук-базук, достатньо бігати кожен вечір, і вже тоді наша серцево-судинна система скаже нам велике “дякую”.
Марія Прокопчук
