Нещодавно один із «старожилів» Українського гуманітарного інституту, працівник УАЦВО з 2000 року Надія Мичак відсвяткувала ювілей – 60 річницю. З цієї нагоди вона розповіла дещо про себе.

Надія Григорівна Мичак – старший методист навчально-методичного відділу, викладач на кафедрі гуманітарних та соціально-економічних дисциплін. Має дві вищих освіти: перша – спеціальність «Біологія, хімія», здобута в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, друга – управління вищим навчальним закладом, отримана в Університеті економіки та права «КРОК».

Студенти часто хвалять її методи викладання, а колеги з теплотою відгукуються про неї. А чи знаєте ви, яким є поза інститутське життя Надії Григорівни?

Чому ви вибрали саме УГІ?

Перед цим тут цілий рік пропрацював мій чоловік, кандидат географічних наук, Мичак Антон Григорович. Коли мене запросили сюди, він сказав, що УГІ – це саме те середовище, де я себе буду дуже гарно почувати, де зможу реалізуватися. Мені пропонували посади завуча і директора шкіл, але ця пропозиція була найбільш прийнятною тому, що її порадив мій чоловік.

Я неодноразово чула про вас відгуки, як про дуже хорошого викладача. Що вам найбільше подобається у викладанні?

Студенти. Робота з ними. Я отримую задоволення від спілкування з ними. Я рада бачити, як вони реагують на мої слова, бачити, що вони щось беруть з мого досвіду.

А що не подобається?

Не подобається те, що студенти ще не до кінця зрілі, не до кінця дорослі і самостійні. Деякі з них не розуміють, що знання, які вони можуть здобути тут – це те, що допоможе їм в майбутньому реалізувати себе. І от таке байдуже ставлення до навчання мене засмучує.

Чим ви займаєтесь у вільний від роботи і домашніх обов’язків час?

Я люблю послухати гарну, спокійну, класичну музику. Це відволікає і надихає, напевно дається взнаки музична освіта. Люблю ходити на природу. В літній час я знаходжуся на дачі, займаюсь городом, і маю прекрасну можливість відпочити в такій чистій місцевості. Також люблю читати: як художню, так і наукову літературу. Слідкую за новинами в галузі тих дисциплін, які викладаю. А взагалі нечасто в мене буває багато вільного часу. То діти приїжджають, то онучку приводять. А це значить, що треба приготувати щось смачненьке, щоб їх здивувати. Я люблю знаходити різні цікаві рецепти.

У вас велика сім’я?

Чоловік і двоє дітей: один син жонатий і є внучка. Я думаю, це не маленька сім’я.

Ви говорили, що ходили в музичну школу. Це було ваше бажання?

Коли мені виповнився рік, мені подарували фортепіано. Все. Воно вже стояло як факт. І волею-неволею я їздила за 18 км в музичну школу. Далі я не продовжувала музичну освіту, хоча і була рекомендована до вступу в музичне училище. Брала участь в різних конкурсах, але це було більше для мого розвитку.

У вас аж дві вищих освіти. Може, ви ще десь навчалися?

Ні, більше ніде не вчилася, ніякі курси не закінчувала. Я скажу відверто, я люблю в’язати, а от шиють в мене чоловіки. Мого чоловіка навчила цьому мама, він прекрасно шиє на машинці і цьому навчив молодшого сина. Такий у нас вийшов розподіл в сім’ї. Я ж довгий час працювала завучем школи, а це забирає дуже багато часу і сил.

Ви нещодавно відсвяткували 60-річний ювілей. Озираючись прожитий час, що ви можете сказати про своє життя?

Я щаслива. Я знайшла себе в професії. Мені дуже подобається працювати з молоддю – це моє. Також в мене прекрасна сім’я, прекрасний чоловік, освічений, розумний, мудрий, друг і в цьому я щаслива. Щаслива в своїх дітях, в їх досягненнях. Я живу сім’єю. Це для мене велике щастя.

Що ви можете побажати студентам УГІ?

Не боятися будь-яких перешкод, бачити перед собою ціль і досягати її. Життя без мети – марно прожите життя. Тільки ти твориш себе і своє майбутнє, тому потрібно долати всі перепони, які трапляться на шляху. Ну і звісно, людина має бути освіченою, мати широкий кругозір, багато інтересів.

Аліна Сахненко