Ірина Стешиц – директорка приватного ліцею «Академія мудрості» захистила дисертацію «Управління розвитком педагогічного партнерства вчителів в умовах методичної роботи початкової школи» та отримала ступінь доктора філософії освіти.

Чому ви обрали цю тему для вашої дисертації?

Я вступила до аспірантури в 2016 році, а через два роки взяла академічну відпустку. Влітку 2022 року зрозуміла, що треба повертатися до навчання. Хоча я ще могла лишитися у відпустці, проте прийшло таке відчуття, що треба от саме зараз робити, тому що не знала чи буде потім можливість. Тому почала шукати нову тему, що актуальна в час війни. Я завжди цікавилася відносинами вчителів і батьків, і для мене це була одна з основних проблем в школі. Одне діло навчати діток, а інше діло співпрацювати з батьками, пояснювати, мати це партнерство. Я почала шукати, спілкуватися з науковцями. Мені було важливо дослідити та зрозуміти, як саме спілкуватися з батьками. Так і виникла ця тема.

З якими труднощами ви зіштовхувались в процесі написання роботи? 

У процесі дослідження ми проводили анкетування, а потім впроваджували на практиці систему партнерства. Саме з практичною частиною в мене через війну виникли суттєві проблеми. Я проводила онлайн семінари, круглі столи, і через масштабні відключення світла були проблеми. Було залучено двадцять два заклади освіти, серед яких половина державні, а решта – приватні, в основному християнські. Брало участь близько двохста респондентів. Було важко всіх їх зібрати, і впровадити оцю систему впливів. Це був дуже великий стрес, тому що я підключаюся до конференції, щоб проводити – починається повітряна тривога, вимикають електрику. Але нам вдалося все зробити, нічого не зупинялося. Щоправда деякі семінари довелося переносити на інші дати, тому що взагалі не було світла, ні інтернету. Але, дякувати Богу, потім зʼявилося і світло, і мережа. Тому все вдалося зробити. Але саме оці моменти були стресові.

Як  війна вплинула на ваше дослідження?

Перший момент – з’явилася мотивація взяти і завершити, тому що було відчуття, що дуже мало часу лишилося на все, різні думки були. Чи все буде добре, чи буде існувати мій університет? Або я зараз це зроблю, або таке було відчуття, що я вже ніколи не завершу дослідження. Тому війна впринула на мотивацію написати. Писала до ночі, від початку до кінця дисертація була написана саме під час воєнного стану. Ну і було важко. Стресово. Дуже стресово, бо все відключалося, люди виїзджали за кордон. А з іншого боку було легше, бо люди в силу цих моментів були більш поступливими, тому що всі розуміли в який час пишеться ця дисертація.

Як ви гадаєте, без чого наукова робота чи праця не може нормально функціонувати? Які якості, фактори грають важливу роль у науковій роботі?

Найголовніше – це академічна доброчесність. Справжня наука не буде такою, якщо не дотримуватися доброчесності. Коли люди пишуть те, що вони дійсно досліджують, коли порушуються важливі питання, коли ідеї та тексти не копіюються, а пишуться на совість важливі та актуальні наукові праці, то це те, що будує нашу науку.

 Що ви можете порекомендувати студентам, які в цьому році також готують власні наукові дослідження? 

Обов’язково йти до кінця. Вірити, що Бог допоможе. Не боятися звертатися по допомогу, бо багато людей дійсно налаштовані розвивати науку, наукове поле України. Я вірю, що ті люди, які залишилися в Україні, є дійсно патріотами. Обов’язково доводити до кінця початі справи, не полишати, і тоді ми матимемо гарне поле науковців на території нашої країни.
Питання – Іван Палій