Про те, як поєднати штучний інтелект з академічною доброчесністю, чому студенти часто обирають викладача, а не предмет, і про що насправді вибірковий курс «Теологія любові» – завідувачка Кафедрою богослов’я Валентина Куриляк.
В Українському гуманітарному інституті (УГІ) існує унікальна практика, де Кафедра богослов’я забезпечує обов’язковий блок ціннісно-орієнтованих вибіркових дисциплін для студентів усіх спеціальностей. Це не просто лекції про релігію, а спроба посприяти розвитку світогляду молодого покоління. Вибіркові дисципліни – це складова академічної свободи студентів, згідно з якою вони самі можуть обрати навчальний курс, який найбільше їх цікавить. Але на відміну від професійних дисциплін, які відповідають специфіці кожної окремої спеціальності, ціннісно-орієнтовані – на перший погляд не є безпосередньо дотичними до сфери фахових інтересів студентів. Про те, для чого студентам УГІ надається така можливість, та в чому полягає її особливість в порівнянні з іншими закладами освіти читайте далі.
Слово «вибіркові» у студентів може асоціюватися зі словом «другорядні». Чи відчуваєте ви цей скепсис в аудиторному процесі?
Ми реалісти і розуміємо, що статус «вибіркова дисципліна» психологічно трохи знижує градус відповідальності у студента. Спочатку справді буває так, хтось приходить «для галочки», хтось думає, що це буде легка прогулянка. Але це ставлення змінюється вже після перших занять.
Наша мета не змусити їх вивчити догми, а дати інструменти для життя. Коли студент розуміє, що на «Етиці сімейних стосунків» він дізнається, як не зруйнувати власний шлюб у майбутньому, або на курсі «Академічна доброчесність із ШІ» вчиться легально використовувати ChatGPT для роботи, скепсис зникає. Зрештою, кожен знаходить у нашому блоці щось своє, і на виході ми маємо високий рівень задоволеності.
Ви сказали про рівень задоволеності, як це визнається? Є якісь рейтинги де студенти анонімно висловлюють свою думку щодо прослуханих вибіркових курсів? Як це допомагає в побудові навчального процесу?
Рівень задоволеності студентів визначається насамперед через системне анонімне анкетування, яке ініціюється та проводиться студентською радою окремо від адміністрації закладу. Така модель забезпечує незалежність зворотного зв’язку й зменшує ризик формальної або лояльнісної упередженості у відповідях. Опитування охоплюють, зокрема, оцінку змісту вибіркових дисциплін, методів викладання, рівня залученості студентів та практичної корисності курсів.
Окрім цього, в Українському гуманітарному інституті функціонує внутрішній рейтинг викладачів, сформований на основі результатів студентських оцінювань. У випадках, коли вибірковий курс системно отримує низькі показники задоволеності, він або знімається з переліку вибіркових дисциплін, або переглядається з точки зору змісту та методики викладання. Такий механізм безпосередньо впливає на реальний попит на курси й формує відповідальність викладача перед студентською спільнотою.
Залучення студентів до оцінювання освітнього процесу виконує не лише моніторингову, а й формувальну функцію. Воно сприяє підвищенню якості викладання, актуалізації навчального контенту та гнучкому оновленню вибіркової частини освітніх програм. У ширшій перспективі ця практика підсилює культуру академічної відповідальності, партнерства та довіри між студентами й викладачами, що є важливим чинником сталого розвитку освітнього середовища.
Чи помітили ви різницю в тому, що обирають студенти різних форм навчання?
Це дуже цікавий феномен, який ми спостерігаємо роками. Є чіткий вододіл між стаціонаром та заочною формою.Студенти заочної форми – це переважно зрілі люди, часто вже з родинами, бізнесом чи кар’єрою. Вони шукають глибини та сенсів. Їхні фаворити – це «Історія Реформації», «Біблійна археологія», «Герменевтика» чи глибокі курси на кшталт «П’ятикнижжя». Їм цікаво розібратися у витоках, зрозуміти контекст епохи, знайти відповіді на екзистенційні питання. Вони уважно вчитуються в зміст дисципліни перед вибором.
А що обирають студенти денної форми?
А от «денники» – це вчорашні школярі, це, по-доброму кажучи, «малишня». Їх поки що менше цікавлять історичні розкопки чи складні герменевтичні конструкції. Вони обирають «Я»-орієнтовані дисципліни: «Психологія самореалізації», «Основи лідерства», «Здоровий спосіб життя» або мотиваційні курси. Їм важливо зрозуміти себе, знайти своє місце в соціумі, прокачати soft skills – (це універсальні соціальні та особистісні навички, які визначають як людина взаємодіє з іншими та працює в реальних ситуаціях, незалежно від фаху.). Це нормально, це вікова психологія.
Ви згадали про критерії вибору. Чи правда, що студенти часто обирають не тему, а конкретну людину?
Абсолютно. І це ще один виклик для нас. Якщо заочник дивиться на зміст (силабус, теми), то студент стаціонару дивиться на бренд викладача. Для молоді вирішальним фактором є харизма. Вони запитують старшокурсників: «Хто веде? Богдан Шумчук? Йду до нього, він цікавий, хоча в цьому випадку більше кажуть «симпатичний». Або Ігор Корещук він сам класно розмовляє, тому точно зможе навчити ораторству. Або: «Аліна Парасєй-Гочер, там буде про самооцінку і без нудних лекцій». Часто буває так, що дисципліна має фантастично цікавий контент, але якщо викладач не вміє «запалити» аудиторію в перші 5 хвилин, молодь її оминає. Тому наші викладачі – це не просто лектори, це ментори, які постійно працюють над подачею матеріалу.
У списку ваших дисциплін є доволі несподівані назви. Наприклад, «Академічна доброчесність із ШІ». Богословів вчать користуватися нейромережами?
А чому ні? Ми не можемо ігнорувати реальність. Валентин Загреба розробив курс, який вчить відповідальному використанню штучного інтелекту. Ми не забороняємо ШІ, ми пояснюємо, де проходить межа між допомогою і плагіатом, як посилатися на згенерований текст, як зберегти авторський стиль. Це про етику в цифрову епоху. Або взяти курс Артема Щербанюка «Основи християнської філософії», який він презентує через метафору «Філософського каменя». Це інтригує. Ми намагаємось говорити сучасною мовою.
Є теми, які в релігійному контексті часто вважаються табуйованими, наприклад, статеве виховання. Але я бачу такий курс у вашому списку. Охарактеризуйте його специфіку.
Так, і це принципова позиція. Якщо ми не поговоримо з молоддю про це, то поговорить вулиця або інтернет. Курс «Статеве виховання» та «Теологія любові» (викладачі Аліна Парасєй-Гочер, Богдан Шумчук) – це не просто про фізіологію. Це про відповідальність, про різницю між любов’ю і хіттю, про святість стосунків. Ми говоримо про «незручні» питання, про контрацепцію, про дошлюбні стосунки, але через призму християнських цінностей. І, повірте, запит на чесну розмову в студентів величезний.
А як щодо бізнесу? Чи сумісні поняття «християнин» і «успішний бізнесмен» у вашій програмі?
Цьому присвячений курс Костянтина Сича «Християнські принципи в управлінні бізнес-проєктами». Ми розвінчуємо міф, що віруюча людина має бути бідною. Навпаки, ми вчимо, як почати власну справу, як керувати фінансами, але робити це чесно, без «кидалова» і подвійних стандартів.
Наостанок, який головний результат цих курсів ви бачите, коли студенти отримують дипломи? В чому унікальність підходу УГІ в порівнянні з іншими закладами освіти?
Знаєте, формули з вищої математики можуть забутися, а от принципи, як будувати сім’ю, як зберегти здоров’я або як залишатися людиною в умовах війни залишаються. Наш блок дисциплін – це «цемент», який скріплює професійні знання з людяністю. І коли випускник через 5 років пише викладачу: «Дякую, ваша порада врятувала мою сім’ю», – це і є наш головний KPI. Унікальність підходу Українського гуманітарного інституту полягає в інституційно закріпленій інтеграції академічної освіти з духовно-етичною формацією, що реалізується через обов’язкові курси світоглядного циклу, практики service learning – (це освітній підхід, у якому навчання поєднується з суспільно корисним служінням), систему капеланського супроводу та наставництва, а також через реальну участь студентів у моніторингу якості освіти. Зокрема, в УГІ діє незалежне анонімне анкетування, ініційоване студентською радою без залучення адміністрації, результати якого впливають на формування рейтингу викладачів і подальшу реалізацію вибіркових дисциплін: курси з низьким рівнем студентської задоволеності переглядаються або знімаються з освітніх програм. Така модель поєднує ціннісну формацію з механізмами внутрішнього забезпечення якості та відрізняє УГІ від більшості закладів вищої освіти, де зворотний зв’язок студентів має переважно формальний характер.
Запитання – Богдан Синчак