…Центральні райони Києва. П’ята ранку. Двадцятиградусний мороз. Темрява. За годину поїздки зі столичного вокзалу до м. Бучі я стою серед засніженого лісу. Це не початок дивного фільму. Це студентка УГІ прямує на навчання. Зимові канікули закінчилися, і час починати новий семестр. Через декілька морозних хвилин повертається здатність розпізнавати знайомі обличчя. Мій добрий викладач, якого зустрічаю по дорозі, пропонує донести важкі сумки до гуртожитку. Цікаво, в яких ще вузах таке можливо?.. Заходжу до кімнати, що за півроку вже стала мені рідною. Годинка на те, щоб привести себе до ладу, відігрітися, і мені час бігти на пари.
…Заходжу до аудиторії і розумію, що у перший день семестру на заняття з’явилося близько сорока студентів. Навчання почалося рано, четвертого січня, ще свята не закінчилися. Тому ті, хто приїхали, – мужні, сумлінні студенти, котрі прагнуть до знань. Цих відповідальних та організованих молодих людей ректорат вирішив заохотити і подарувати поїздку до цирку. Досить несподіване рішення. Сподіваюся, там буде цікаво…
Початок другого семестру дивує рядом нових предметів та змін.Також радує погода. З неба щедро сиплеться сніг, покриваючи все пухким шаром блискучих сніжинок. Ранком вівторка визираю з вікна, бачу засніжені сосни, припорошені дахи, заметені стежки. Спостерігаю, як студенти розчищають доріжки, а ще приємніше бачити за цим заняттям представників адміністрації і самого президента навчального закладу. Складається враження, ніби на території УГІ проходить акція «Авторитети не сидять в кабінетах», вони насправді дбають про студентів не тільки віддаючи інтелектуальні сили й знання, а й трудяться фізично поруч.
…Крокую центральною алеєю, зустрічаю проректора з науково-педагогічної роботи Фелікса Климентовича Понятовського, який великою лопатою відгортає сніг. Вирішую дізнатися, що спонукало його узяти до рук лопату.
– Феліксе Климентовичу, як Вам погода? Завдає клопотів? Адміністрація вирішила особисто боротися зі снігом?
– Погода чудова. Саме такою вона і має бути взимку: сніжною та морозною. Керівники навчального закладу взялися розчищати доріжки, щоб подати гарний приклад іншим, мотивувати та надихнути на корисну працю. А ще й тому, що не вистачає студентів для цієї справи…
З вдячністю всім «супергероям», які не дали нам загрузнути у снігових заметах студентського містечка, крокую далі.
Заходжу до їдальні, а там – диво-дивне! Жодного студента! За півгодини моїх спостережень зайшло лише троє зголоднілих молодих людей. Кухар Ольга Миколаївна зізнається, що працівники їдальні протягом канікул сумували за студентами, адже без них життя уповільнене і не таке веселе.
– Нарешті, вони приїхали, ми сподіваємось, що їх кількість ще збільшиться, і їдальня зможе працювати повноцінно й дарувати радість.
Цікаво, чи так само радісно сприймають закінчення канікул студенти? Запитую про це у першокурсниці Катерини Смоленської.
– Я провела чудові канікули, але все одно був легкий сум за життям в УГІ. Коли прийшов час їхати на навчання, звичайно, непросто було розлучатись із рідними та коханою людиною, але мені кортіло повернутися в чудове студентське містечко, де чекають друзі. Самостійне життя у гуртожитку допомагає нам відчувати себе дорослішими, навчає ефективно розпоряджатися часом. У нас з’явилось декілька нових і ще не зовсім зрозумілих предметів, таких як логіка, правознавство, педагогіка та психологія. Дуже сподіваюсь, що на них ми дізнаємось багато цікавого та корисного.
…Початок січня зачаровує. Таємничі гойдалки, покриті снігом, кумедні «шапочки» на ліхтарях та чисте вечірнє, зоряне небо. А яка чудова ідея ковзанки на озері! Якби ще видавали ковзани і поруч стояв величезний термос із гарячим чаєм!
Новий семестр розпочався! Можливо зарано, можливо сніжно, але спокійно і розважливо. Студенти й викладачі зустріли його, ніби у новорічній казці. Затишна сімейна атмосфера, тепле спілкування, зимові забави. Початок 2016 року таким і запам’ятається: наповненим великою кількістю нових навчальних предметів, приємними сюрпризами та пухким снігом. Кожен день несе у собі нові можливості, шанси та хороші пригоди. Тож насолоджуймося прекрасним і мудрим життям!..
Єлизавета Кузнецова
