27 жовтня в залі Національного музею літератури України відбувся вечір пам’яті Вікторії Рутковської – поетеси, журналістки, сценаристки численних просвітницько-культурних заходів. Подію було приурочено до Дня української писемності та мови, коли традиційно вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.
Постать, сповнена світла
Вікторія Борисівна Рутковська (Валькова) народилася в Києві 19 лютого 1966 року. Її батько, Борис Олександрович, був філософом-соціологом, журналістом, кандидатом філософських наук; мати – педагог, народознавець, журналіст.
Бабуся Вікторії, Євгенія Іванівна, походила з Ковельщини на Волині, а прадід Іван Володимирович Войнаровський був нащадком відомого шляхетського роду, закоріненого в часах Івана Мазепи. Дідусь, Василь Тимофійович Кононенко, родом із багатодітної шахтарської сім’ї зі Слов’янська на Донбасі.
Вікторія закінчила Київський державний інститут культури імені Олександра Корнійчука, а другу спеціальність – соціальний психолог – здобула в Київському педагогічному університеті імені Бориса Грінченка.
Свій трудовий і творчий шлях вона розпочала в Республіканському палаці культури профспілок України «Жовтневий», де організовувала та режисувала заходи й тематичні концерти. Одразу після інституту Вікторія глибоко причастилася до народної поезії, обрядової творчості, яку зберігала і втілювала у своїй поетичній спадщині.
У 2003 році стала членом Національної спілки журналістів України. Поряд із журналістською діяльністю писала вірші, що друкувалися у періодиці.
Життєвий шлях Вікторії завершився 19 березня 2020 року – їй було лише 54.
Живе слово поетеси
Після хвилини мовчання, вшановуючи тих, хто виборює українську свободу, вечір пам’яті Вікторії Рутковської розпочався виступом дитячого фольклорного ансамблю «Зернятко» з піснею «Конопелюшка», яка наповнила залу теплом і таємничим світом фольклору.
Вечір був сповнений поезією, що відкривала внутрішній світ авторки.
Прозвучали твори, покладені на музику: «Моя Батьківщина» у виконанні гурту «Волиняни» та хору «Оболонь», де колись співала і сама Вікторія, та «На світі кращу долю не шукай» (Анатолій Бабич із «Волинянами» й «Оболонню»). Спогадами також поділився Петро Андрійчук, керівник ансамблю «Дарничанка», з яким співпрацювала Вікторія.
У виконанні студентки УГІ Катерини Войціцької пролунала «Ода українській мові»:
“Рідна мово моя, досконалості подих,
Ти лікуєш, слабких піднімаєш з колін,
І ховаєш в глибинах всі барви природи,
Мудрість предків і дух молодих поколінь.
Наче квітка тендітна, у грудях розкрийся,
Зцілюй тіло моє, як живильний бальзам,
Невичерпним потоком струмуй, слово, лийся –
Ворогам на поталу тебе не віддам!”
«Дивосвіт» пам’яті
Фотоколаж «Дивосвіт Вікторії Рутковської» створив у залі особливу атмосферу ностальгії: хтось згадував Вікторію з усмішкою, у когось з’являлися сльози.
Студенти Богдан Кожуленко та Катерина Войціцька декламували вірш «Моїм батькам»:
“Я на поталу не даюсь рокам,
Торую впевнено свою дорогу.
За все, що маю, дякую батькам,
За предків визначних – подяка Богу.
Дідусь навчив мене: – Вперед дивись,
Відкрита будь і людям посміхайся!
Ще говорив: «Не відступай! Борись!
Шукай! Знаходь! Ніколи не здавайся!»
Пізнала світ мистецтва і краси,
Шляхетності взяла я у бабусі.
«Нічого і ні в кого не проси, –
Вона казала, – май лиш гарних друзів!».
До творчості народної любов
Отримала у спадок від матусі.
Ми з нею – вірні подруги немов,
Активні, енергійні, завжди в русі.
А ось який від батька заповіт:
«Раніше думай ти про Україну!
Люби людей, шануй свій, доню, рід,
Вчись наполегливо, завжди працюй сумлінно!.
Своє втрачають значення слова,
Тьмяніють рідні образи з роками,
Та пам’ять у душі моїй жива –
Тримаю міцно свій зв’язок з батьками.”
Музика, слово і молитва
У програмі вечора прозвучала пісня С. Мирвода «Ой ти, птичко, жовтобока» на слова Григорія Сковороди.; вірш «Самозанурення у тишу» у виконанні Дани Доманської та Олександра Рибака під музичний супровід Богдана Кожуленка (фортепіано) та Саліми Лужецької (скрипка); а також композиція «Віра, надія, любов» у виконанні народної артистки України Світлани Мирводи.
Імпровізація Богдана Кожуленка на фортепіано супроводжувала «Народження вірша» (Софія Тріфонова) та «І в день великий» (Альона Білик):
“І в День Великий Він сказав: – Не бійся!
Явив Я людям диво Воскресіння.
Неначе сонце, вірою пролийся,
Серця і душі освіти промінням!
Будь сильною, у намірах – твердою,
Відважною, щоб гріх перемагати,
Веди слабких й непевних за собою –
Провідником їм ти повинна стати!
Із мудрістю плануй і звершуй справи –
Нехай сум’яття віри не загасить!
Вона буденне, сіре зробить славним,
І благодаттю дні твої прикрасить.
Любов’ю огортай усіх, хто поруч,
Неси їм, наче факел, Слово Боже,
Недужим, спраглим поспіши на поміч.
З молитвою усе здолати зможеш!
Облиш усі турботи цього світу,
Дозволь Мені перебувати в серці –
Хай віра розцвітає пишним цвітом!
Ми разом подолаєм зло у герці!
І в День Великий Він сказав: – Не бійся!
Я дарував надію на спасіння!
Неначе сонце, вірою пролийся,
І світу возвести про Воскресіння!”
Образ і слово, що живуть
Головний редактор часопису «Волинь моя» Михайло Сорока та членкиня Волинського братства Галина Бідношей поділилися спогадами про Вікторію, згадавши сценку «Бабуся й онучка».
Про унікальний мовний стиль і теми її творчості розповіла кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики УГІ Світлана Романчук: «Для мене постать Вікторії Рутковської – це не лише талант і активна громадянська позиція, а передусім справжня людина, закохана в життя в усіх його проявах.
Готувати сценарій вечора пам’яті “Я жива” для мене було і великою честю, і надзвичайною відповідальністю. Хотілося охопити важливі віхи її життя й творчості, показати грані її поетичного діаманту, що виблискує метафорами, порівняннями, символами. Приємно, що на заході були присутні люди різних поколінь – адже її глибоке, духовне слово торкається найпотаємніших вібрацій душі. І я переконана: пам’ять про її тонке, образне світовідчуття ніколи не зникне. Як стверджувала сама Вікторія Рутковська: “Я жива!”»
Слово, що продовжує звучати
На завершення пролунала пісня «Ой ти, місяцю» у виконанні гурту «Волиняни» та хору «Оболонь» і вірш «Любов заграла на тонкій струні», який прочитала Ольга Коваленко під супровід фортепіано Богдана Кожуленка:
“Любов заграла на тонкій струні,
Яскравий усміх освятив обличчя…
Освідчився в коханні ти мені,
Сказав слова – такі прості і вічні.
І стало веселково на душі,
І залунали радості акорди,
Немов з джерел забилися вірші,
І почуття засяяли мажорно.
Я наче народилася на світ!
Все, що було раніше – стало тліном.
Твоє освідчення, мов першоцвіт,
Що сонну землю пробудив промінням.
Слова, події, значення, думки
Розтануть в спогадах, неначе свічка.
Не гинуть тільки почуття палкі –
Лише твоє й моє кохання вічні!”
Яскравим фіналом стала композиція «Волинь моя», виконана спільно учасниками та гостями заходу.
Одна з присутніх поділилася враженням: «Це було пізнавально, щиро, затишно. Відчувалася вдячність письменниці за всі роки її праці.»
Організатори й учасники
В організації та проведенні вечора пам’яті Вікторії Рутковської взяли участь:
- співавторка сценарію, головний державний інспектор Київської митниці, членкиня Ради МГО «Волинське Братство» Галина Бідношей;
- народна артистка України Світлана Мирвода;
- заслужений працівник культури України, тимчасово виконуючий обовʼязки голови МГО «Волинське братство», член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, дипломат, перекладач Микола Ярмолюк;
- заслужений працівник культури України, керівниця дитячого фольклорного ансамблю «Зернятко» Раїса Заклецька;
- звукорежисер Анатолій Бабич;
- учасники гурту «Волиняни», хору «Оболонь», та заслужений працівник культури Роман Черепаха.
До проведення заходу також долучилися студенти й співробітники Українського гуманітарного інституту (УГІ) та Українського адвентистського теологічного інституту (УАТІ):
- авторка сценарію – канд. філол. наук, доцентка кафедри журналістики УГІ, докторантка кафедри української мови УДУ ім. М. Драгоманова Світлана Романчук;
- ректорка УГІ Людмила Штанько;
- викладачка, музична керівниця та диригентка Дана Доманська;
- завідувачка навчально-методичної частини УАТІ Альона Білик;
- студент І курсу УАТІ, спеціальність «Практичне богослов’я» Богдан Кожуленко;
- студентка ІІ курсу УГІ, спеціальність «Психологія» Ольга Коваленко;
- студентка І курсу УАТІ Катерина Войціцька;
- студентка І курсу УГІ, спеціальність «Менеджмент» Софія Тріфонова;
- студент І курсу УАТІ, спеціальність «Практичне богослов’я» Олександр Рибак.
Богдан Осауленко, Діана Якимець
Фото: Діана Якимець