Двадцять років тому в Українському гуманітарному інституті було засновано театр. У жовтні 2020 року студенти і викладачі святкують ювілей. Нещодавно театрали представили нову виставу, вперше після карантину. Прочитати можна тут.

Отож, хочеться більше дізнатися про театр та його керівницю Ларису Євдокимову. Вона розповіла про свою роботу, враження та театр.

Як ви почали займатися театральною справою?

Театр мене захоплював завжди, ще з дитинства. Ця любов була виявлена моїми батьками. Ми часто сім’єю ходили разом у театр. Навіть наші дитячі ігри – це був також театр. А тут, в УГІ, у мене з’явилася можливість реалізувати свої таланти, які, виявляється, у мене були. У мене була можливість грати у театрі і 7 років я була акторкою цього театру. А згодом стала його керівником. Але я із задоволенням грала б на сцені і зараз.

Що для вас означає театр?

Театр для мене «проміння світла». Я люблю свою роботу, але саме театр для мене дуже важливий. Це частина мого життя, частина мене, це моє кохання.

Чому у театру назва «Росток»?

Коли Ользі Володимирівні, колишній керівниці театру, запропонували організувати театр, то склад був всього лиш із 5 студентів, які загорілися таким бажанням. Це були перші “росточки” театру. Коли приходили нові студенти, першокурсники, то вони були новими паростками у театрі.

Ви задоволені роботою театру, виступами?

Так, я дуже задоволена. Робота студентів мене задовольняє. Сказати, що щось погіршилося, то ні, такого немає. Всі працюють із віддачею і мені це подобається.

Я знаю, що театр виступав за межами інституту. Розкажіть про це.

Так, театр декілька разів виступав за територією УГІ. Ми брали участь в конкурсах студентських колективів у Києві. Виступали перед депутатами бучанської адміністрації. Також театр їздив у Харків і виступав не тільки у школі задля реклами, а й у місцевій церкві.

Який вплив театр має на студентів?

Виступи розвивають їх таланти, вони організовують їх, дають щастя і почуття ейфорії від того, що ти можеш послужити людям. У якійсь мірі це їх виховує, дарує нових друзів і нові незабутні емоції.

Які у вас є плани на майбутнє?

Ну, по-перше, хотілося б, щоб ситуація із коронавірусом вирішилася якнайшвидше, тому що усі плани можуть розвалитися. Щось придумуєш, намагаєшся втілити в життя, а ця хвороба заважає. Тому загадувати на майбутнє щось конкретне, коли така невизначеність, досить важко. Але будемо продовжувати роботу і бажано, щоб це було офлайн. Адже театр приносить радість людям.

Інтерв’ю брала Мар’яна Сидорочкіна