Рівно 20 років тому на території лісової Бучі «виросли» Український гуманітарний інститут та Український адвентистський теологічний інститути. І ось 22 та 23 листопада було проведено святкування ювілею, до якого готувалися декілька місяців. «Це дуже важливий і серйозний захід! Готувала його велика команда: студенти, рекламний та ІТ-відділи, адміністрація. Звичайно, були такі моменти, що ми змінювали щось уже в процесі. Дякую студентам, які допомагали. І, незважаючи на перешкоди, які траплялися, я думаю, ми добре впоралися і показали хороший рівень», – розповідає одна із організаторів Єлизавета Кузнецова.

У п’ятницю, 22 листопада о 18:00 почався вечір спогадів. «Усе розпочиналося з мрії», – говорив Анатолій Жаловага, засновник і перший ректор Українського гуманітарного інституту. Створення християнського вищого навчального закладу розпочиналося ще з 1994 року, але саме 1999 року святкували його відкриття. Саме про ці події та подальший розвиток ВУЗу розповідали на цьому вечорі.

Було багато гостей, які завітали привітати Український адвентистський центр вищої освіти з Днем народження. А саме голова Ради засновників УАЦВО, керівник церкви Адвентистів сьомого дня в Україні Станіслав Носов, керівник відділу освіти Євро-Азійського Дивізіону Іван Ряполов, колишній президент освітнього центру Володимир Ткачук.

Ректорка УГІ, Людмила Штанько, вийшовши на сцену розповіла про те, що навчальний заклад активно співпрацює з містом, після чого запросила до слова заступницю начальника відділу освіти Бучанської міської адміністрації Діану Прідьму. Вона, в свою чергу, підтвердила слова Людмили Олександрівни і подякувала адміністрації, що вони виховують молодь, яка будує майбутнє і, більше того, будує успішне майбутнє. На завершення гостя привітала та висловила свої теплі побажання для УАЦВО.

До слів привітань приєдналася директорка Міжнародного альянсу для розвитку християнської освіти (МАРХО) Тетяна Чумакова та співробітниця організації Юлія Бершак, яка за сумісництвом є мамою студентки УГІ. Основним меседжем їх виступу стало те, що принципи, які закладені в основу християнського виховання студентів справді втілюються у практичному житті.

Привітання та побажання лились протягом усього вечора з вуст різних людей. На сцену також був запрошений Олег Воронюк, проректор адміністративно-фінансового відділу Заокського Університету. Він розповів про привілеї та досягнення УАЦВО, привітав і побажав продовжувати досягати вершин.

Багато привітань в свою сторону приймав освітній комплекс, протягом двох днів з різних куточків України і всього світу зверталися зі словами подяки та поздоровлення. Польща, Німеччина, Сполучені Штати Америки, Росія та інші країни приєдналися до святкування.

Окрім спогадів, гості могли почути хоровий спів, виступ гурту «Hand bells», коротку постановку студентського театру та музичні номери студентів і випускників.

У суботу відбулося святкове Богослужіння, яке транслювалося на телеканалі «Надія». Впродовж дня лунало багато духовних думок, співів та молитов. На сцену запросили усіх завідувачів кафедр УГІ та усіх представників Ради засновників закладу для звершення молитви благословення.

А у вечері, о 17:00, зала знову наповнилася людьми для вечора під назвою «Погляд у майбутнє». Згадавши минуле, людям хотілося б зазирнути у майбутнє і побачити, що їх чекає. Тому, щоб поринути у цю атмосферу «майбутності» підготували фотографії людей через 20, 30, 40 років.

На цьому вечорі виступала Аня Рябенко, «майбутнє християнської музики», як назвали її ведучі. Благодійний концерт був влаштований для допомоги колишній студентці, кафедри журналістики Інеллі Огнєвій, яка не змогла за станом здоров’я закінчити навіть перший курс. Було зібрано більше 28 тисяч гривень.

Після цього виступили дві команди, які приготували КВН-програму. Це була команда Студентської ради і Богослови. Вони жартували на різні теми і публіка сприйняла це дуже добре.

Чимало колишніх студентів приїхали, щоб привітати улюблений заклад освіти з ювілеєм.

«Найбільше мені не вистачало спілкування, яке було саме на території УГІ. Коли я залишив кампус – це вже було не таке спілкування. Не вистачає пар, деяких викладачів, посмішок студентів. Саме за цією атмосферою я сумую!», – ділиться спогадами випускник Євген Лященко.

Після закінчення свята в холі ще довго стояли і спілкувалися друзі, колишні одногрупники і просто знайомі, яких об’єднують спогади, що були у них саме на цьому місці. УАЦВО об’єднує людей, серця і навіть долі, це місце творить історію. І в цьому можна було переконатися за ці два дні святкування двадцятиріччя.

Мар’яна Сидорочкіна