Студентське містечко Українського гуманітарного інституту, що розкинулася на більш як 10 гектарах бучанського лісу, приємно вирізняється своєю затишністю, чистотою та  впорядкованістю. Інститут розпочав свою діяльність шістнадцять років тому. За цей час на території багато що змінилося: виросли нові і реконструйовані старі гуртожитки, з’явилися сучасні будівлі і комплекси, а дещо залишилося на згадку від минулого століття. Та від цього містечко  не втратило, а, навпаки, стало ще привабливішим і вагомішим, як і личить освітньому закладу високого рівня. Тут постійно щось створюється нове. Що саме? З цим питанням кореспондент студентського медіа-центру Єлизавета Кузнецова звернулася до президента навчального закладу Василя Костюка.

Кор.: – Василю Васильовичу, як ми бачимо, незважаючи на непрості часи в житті нашої держави, студентське містечко Українського гуманітарного інституту продовжує розбудовуватися. Завдяки чому це можливо? Чи існують певні фінансові надходження?

В. Костюк: ? Це можливо лише завдяки диву. Справді, економічна ситуація в країні доволі складна, але у нас є добрі друзі, які допомагають, також певні цільові інвестиції, котрі ми акумулюємо. Коли настає слушна нагода, ми використовуємо свої можливості і вкладаємо ці кошти в проекти розвитку навчального закладу. Інститут не сам себе забезпечує. Без сумнівів, існують певні фінансові надходження. Є рада засновників, котра піклується про наш навчальний заклад, також колишні студенти, випускники, які сьогодні займаються бізнесом, допомагають нам розвиватися.

Кор.: ? Нещодавно на господарській частині території з’явився каркас теплиць. Що там планується? Вирощуватимуть овочі для їдальні, чи щось більше?

В. Костюк:  ?У теплицях збираємось вирощувати овочі та квіти, щоб певною мірою забезпечити їдальню. Крім того, ми хочемо там навчати студентів, які бажають займатись сільським господарством. Планується створення спеціального курсу, за яким бажаючі могли б навчатися вирощувати овочі та квіти. Ще один напрямок залежить від нашої філософії християнської освіти, щоб молоді люди не тільки вчилися, а й годинку на день могли працювати. Тож студентам буде надана змога відпрацьовувати на цій території. Розсадник вже готовий, велику теплицю скоро накриємо, тобто перший крок вже зроблено. У лютому місяці почнеться вирощування розсади, а в травні буде готова велика теплиця. Ми маємо двох людей, котрі пройшли спеціальний курс освіти і зараз контролюють цей процес. Це – Валерій Іванович Приступа і Володимир Олександрович Дунічев. Аграрний комплекс був нашою мрією. Ми розробили спеціальний бізнес-план, потім шукали різних спонсорів, щоб утілити цю ідею в життя. АДРА, як організація, котра турбується про розвиток, фактично надала нам цю можливість і сьогодні є основним спонсором цієї програми.

Кор.: ? Ліворуч від центральної алеї, розміщено план нового підготовчого відділення. Коли планується початок будівництва, і що розміщуватиметься всередині після його завершення?

В. Костюк: ?Коли ми відкриємо цю нову будівлю, у нас запуститься круговий цикл: навчальний заклад зможе готувати маленьких дітей до школи, потім надавати середню освіту на цій же території, після цього діти зможуть вступити до інституту, а хто бажає – в семінарію, і вже там продовжити своє навчання. Тобто ми плануємо відкрити християнську середню школу. Зараз узгоджуються документи і підтверджується сам проект, сподіваємося, що весною зробимо перший крок і почнемо закладати фундамент. Проблем із державними законами немає, але на все потрібен час, який є випробовуванням для нас. Перший клас і підготовча група у нас вже є, тож потрібно скоріше збудувати повноцінну школу.

Кор.: ? Що вас спонукало взятися за розвиток саме цих проектів?

В. Костюк: ?У нас є багато проектів, але ці – найпотрібніші. Наприклад, школа. Чим скоріше ми її запустимо, тим скоріше матимемо віддачу. У нас також є ідеї реорганізації корпусу бібліотеки, розширення фізкультурного комплексу, але на даний момент, за нестачі фінансів, вони тільки на стадії планування. Це – наше майбутнє.

Кор.: ? Будь-яке будівництво у лісовій зоні призводить до втрати певної кількості дерев, зелених насаджень. Чи не загрожує території студмістечка певне «облисіння»? Чи не вплине розбудова на його мальовничість і привабливість?

В. Костюк: ? Минулої осені ми висадили сімдесят соснових саджанців. Весною плануємо насадити ще більше. Коли в одному місці доводиться зрубувати, в іншому – треба насаджувати. Таким чином дотримуватися природного балансу.

Кор.: ? На території навчального закладу є два водні об’єкти: велике озеро та міні-ставочок біля другого гуртожитку. Які плани адміністрації щодо них?

В. Костюк: ? Обидві ці водойми штучні, але є прикрасою нашого навчального закладу. Можливо, задля краси з настанням тепла встановимо фонтан.

Кор.: ? Інститут розташований у лісовій зоні, тому не є дивиною присутність диких звірів – білочок та зайців. Можливо, живність чимось шкодить? Чи вживає керівництво якихось заходів щодо фауни, або навпаки любить її і підгодовує?

В. Костюк: ? Зайці і білочки самі знаходять собі їжу, ми не можемо їх підгодовувати тому що треба знати що давати. Інколи вони беруть щось із наших запасів. Звірят стало менше, ніж на початку. Це не тільки наша проблема,  а й проблема цілої округи. Поряд вже прокладено автотрасу, вулиці заселені людьми і тваринок стає дедалі менше, хоча цієї зими ми можемо бачити деяких з них. Звірята є прикрасою нашого навчального закладу, і якби ми знали як, то зберігали б їх кількість.

Кор.: ? Незабаром настане весна, природа прокинеться та розквітне. Чи буде потопати у зелені студентське містечко? Які заходи вживаються задля озеленення території?

В. Костюк: ? У нас достатньо зелені, але скоро ми будемо висаджувати квіти, дерева, особливо ялинки, як і кожного року, перед інститутом і всередині. Відповідно до наших фінансових можливостей будемо намагатися створювати тут красу.

Кор.: ? Скажіть, будь ласка, якими силами студмістечко постійно оновлюється і вдосконалюється? Хто ваша команда?

В. Костюк: ? Команда штатних технічних працівників невеличка, але нам допомагає багато студентів, і ми дуже вдячні їм за те, що вони докладають зусиль, свого часу та праці, щоб створювати цю красу. Те, що у нас така гарна територія, – це все завдяки студентам. Велика їм пошана, вдячність та любов за це.

Кор.: ? Серед деяких викладачів та студентів обговорюються пропозиції щодо реформування алеї випускників. Наприклад, замінити написи на асфальті на щось довговічніше. Яка Ваша думка щодо цього?

В. Костюк: ? Це просто фантастична ідея! Якби ми в майбутньому могли втілити її в життя! У відомих європейських навчальних закладах кожен випуск робить щось особливе. І я думаю, що нам треба разом із студентською радою розробити цю ідею. Кожен випуск має залишити пам’ять після себе. Можливо, це буде обеліск, або годинник десь у центрі, можливо, це буде пов’язане із певними корпусами, якийсь особливий знак. Було б добре отримати пропозиції від студентів, бажання яких ми врахуємо і підтримаємо.

Кор.: ? Поділіться, будь ласка, планами розбудови містечка на 2016 рік. Про що можна тільки мріяти, а що вже починає діяти?

В. Костюк: ? Протягом кількох останніх років ми отримали відремонтований адміністративний корпус із новим  четвертим поверхом та тенісний корт. 2016-й має пройти під знаком будівництва школи, якщо дивитись ззовні, а якщо зсередини, то впорядкування підлоги у дівочому гуртожитку.

Кор.: ? Якими є Ваші мрії щодо студентського містечка Українського гуманітарного інституту?

В. Костюк: ?Я мрію, щоб кількість наших студентів набагато збільшилася. Якщо їх кількість зросте, то ми зможемо втілити значно більше мрій. Якщо говорити про матеріальні речі, то мрію про чудову бібліотеку. Це має бути повністю нова будівля, під склом,  у самому центрі містечка, між багатофункціональним комплексом та літнім театром. Там буде читальна зала, більше місця для книжкового фонду, комп’ютери для повноцінної роботи. Сподіваюсь, ця мрія втілиться у 2017 році.

Інтерв’ю вела Єлизавета Кузнецова

Фото Михайла Берника.