4 грудня Український гуманітарний інститут мав перевагу приймати у себе в гостях молоду та прогресивну поетесу Олену Несміян. Вона декламувала студентам свої вірші, ділилася досвідами з власного життя, а також мудрістю, яку набула за прожиті роки. Чудові вірші, з великою кількістю порівнянь та паралелей, нікого не залишили байдужим. Слухаючи молоду поетесу, мабуть, кожен зміг у віршах впізнати і себе. Почути про свої переживання, почуття та проблеми, які так майстерно були викладені у віршованій формі.
В кінці зустрічі, захоплені виступом поетеси, студенти подарували їй невеличкий презент – картину, яку самі ж і написали.
Олена погодилась дати нам інтерв’ю.
Кореспондент: Ви з дитинства пишете вірші?
Олена: Ну, здібність мала змалечку, але не писала, бо не думала, що це потрібно і серйозно. У 12 років написала вірш, який вже був осмислений, дорослий.
Корр: Як він називається?
О: «Прекрасен мир»
Корр: Чому ви почали писати?
О: Є такий вираз: «Якщо можеш не писати, не пиши.» (Посміхається). От я не змогла не писати. Прочитаю вам один маленький віршик.
Обрывки будущих стихов летают в голове,
Как стая пестрых мотыльков.
А я с сачком в руке бегу, стараясь их поймать
И наколоть на стих. Я многое могу отдать
За этот сладкий миг,
Когда из разноцветных строк рождается узор,
души моей с твоей душой небесный разговор.
Корр: Чи буває у вас творча криза і що ви робите в цьому випадку?
О: Постійно бувають. Я сама себе налаштовую робити те, що повинна робити. Я себе дисципліную. (Сміється)
Що вас надихає на написання ваших поезій?
О: Люди, Бог, природа, все, що бачу. Життя.
Корр: Скільки віршів ви написали?
О: По-моєму, десь 130. Але я також пишу пісні, і якщо це можна вважати віршами, тоді, напевно, до 150.
Корр: Про що ви пишете? Чи є якісь теми, які ви найчастіше порушуєте у своїх віршах?
О: Аморальність, достоїнство людини. Взагалі, пишу про життя.
Корр: Ви прагнете слави?
О: Так, з певною метою: щоб щось змінювати. Мені особисто слава не потрібна,тому що я чудово розумію, що це таке. Адже вона не дає жити спокійно, не дає мати приватне життя, закрите від інших. Але вона потрібна для того, щоб робити те, що я хочу робити – займатись благодійністю, якось піднімати чисту світлу культуру.
Корр: Що ви можете сказати про студентську аудиторію?
О: Незалежно від учбових закладів, завжди є галерка, де молодь перешіптується, її важко якось зачепити. Є дуже уважні, думаючі юнаки та дівчата. Є студенти, які просто сидять, бо треба. Але в цілому, це, напевно, найцікавіша аудиторія. Вона жива. Тут люди, які готові думати, пізнавати і розуміти. Класна аудиторія. (Посміхається)
Корр: Знаю, що Ви граєте у театрі, знімаєтесь у кіно. Які в основному ролі Вам дають? Є ж якась тенденція, чи не так?
О: Зазвичай, в мене побутові ролі. Чомусь для режисерів я така собі хороша жіночка, яку обманюють. Можу зіграти комедійну роль, можу трагічну.
Корр: Зараз громадськість стурбована ситуацією, яка відбувається в країні. Що Ви можете сказати з цього приводу? Як ставитесь до Майдану?
О: Я українка. І я люблю свою країну. Я розумію так: у 1991 р. ми боролись за свою незалежність і ми її отримали. Але ж не для того, щоб зараз своїми руками руйнувати здобуте! Що ж до президента… Бачили очі,що купували. Ми самі його вибрали. А Майдан… Там кояться такі жорстокощі! І владі має бути соромно за те, що там відбувається.
Корр: Хотілося б почути якесь побажання нашому Інституту.
О: Мені дуже сподобалось у вас. Звернула увагу, що тут дуже тихо. І ця природа так і спонукає до роздумів. Моє бажання, щоб ви зрозуміли, хто ви насправді і що маєте зробити. Чим раніше прийде це розуміння, тим краще.
В свою чергу залишається побажати нашій гості ще більше натхнення та творчих сил.
Аліна Сахненко , Надя Мельничук
