У рамках поїздки до Туреччини з 29 листопада по 2 грудня делегація студентів Українського гуманітарного інституту побувала в гостях у громаді української діаспори в місті Конья, Туреччина.

Громада української діаспори в Коньї офіційно розпочала свою діяльність у листопаді 2021 року. Вона має на меті співпрацю з різними організаціями для підтримки українців у Коньї. Спілка лише нещодавно розпочала свою діяльність, але вже провела зустріч з послом України в Туреччині, з губернатором і районним мером міста, з ректором Університету Сельчук, з керівником торговельно-економічної палати та головною мерією.

Громада працює за трьома основними напрямками своєї діяльності: освітній, соціокультурний та благодійний. Кожен з членів ради правління, на чолі з Аліною Парасей-Гочер (яка є також викладачкою УГІ), відповідає за свій напрям.

Соціокультурний напрямок очолює Олена Ткаченко. Основними задачами цього напряму пані Олена визначає такі:

• Проведення культурно-масових заходів для популяризації України, української мови та культури, побуту та звичаїв людей серед українських та українсько-турецьких сімей та студентів в Туреччині, а саме в місті Конья.

• Розвіяння міфів у турецького населення про українців.

• Організація та проведення регулярних зустрічей для знайомства та згуртування українців у Коньї.

Коло знайомства спілки вже становить понад шістдесят українців, яких вони знаходять переважно через соціальні мережі. І це лише в місті Конья. Громада підтримує зв’язок з ними та організовує зустрічі для кращого знайомства один з одним.

На запитання про плани на майбутнє, пані Олена відповіла, що:

1. Ведуться переговори про відкриття суботньої школи для дітей для вивчення української мови.

2. Планується створення української бібліотеки.

3. Готується відкриття курсів для молоді з вивчення української мови.

Оскільки громада ще досить молода, то на початку рада правління вкладала свої особисті кошти в розвиток спілки, але надалі вони сподіваються на підтримку від місцевої влади. А також мають на меті отримувати у майбутньому міжнародні гранти. А зараз вони отримують фінансову підтримку від меценатів.

Юлія Чапар відповідає за благодійний напрямок, який займається:

• Налагодженням співробітництва між місцевими та міжнародними організаціями та фондами.

• Збором інформації про українців, які потрапили в скрутне становище.

• Наданням українцям різносторонньої допомоги.

• Організацією збору одягу, іграшок та засобів гігієни для хворих і малозабезпечених українців.

• Організацією ярмарок, виставок, концертів.

• Збором коштів для надання допомоги та підтримки, за умови отримання необхідних дозволів.

• Отриманням благодійних внесків у Туреччину та закордон.

• Співпрацею з волонтерами.

• Допомогою притулку для тварин.

Планується:

• Проведення благодійних вечорів та акцій.

• Розробляється програма допомоги забезпечення найнеобхіднішим для самотніх людей похилого віку, а також матерів-одиначок. З часом планується така ж програма і для турків.

• Співпраця з грантовими та міжнародними фондами, з «Українсько-турецьким фондом».

• Бажання співпрацювати з благодійними фондами, які спрямовані на допомогу хворим дітям.

Спілка має бажання допомагати та підтримувати нужденних українців, які проживають в Туреччині. Також вони підтримують зв’язок з іншими такими громадами по країні та співпрацюють з ними.

За освітній напрямок відповідає Ольга Сандал. Вона зазначила, що спілка української діаспори має на меті працювати над адаптацією іноземних студентів, іммігрантів та людей, які опинилися в чужій країні.

Варто знати, що в Туреччині є три види навчання в університеті: очне, гібридне (дистанційне та очне разом) та повністю дистанційне. Але перевага надається саме очному навчанню.

Що ж саме планується зробити в освітньому напрямі.

1. Написати міжнародний грант про співпрацю з Німеччиною, Україною та Туреччиною.

2. Створити політично релевантну програму.

Продовжуючи тему навчання у Туреччині, хочемо зазначити дещо про вищі навчальні заклади цієї країни:

• У Туреччині немає поняття “червоного диплома”.

• Повністю відсутня корупція.

• Для того, щоб іноземцю вступити на аспірантуру в турецький ВНЗ потрібно знати турецьку мову не нижче рівня В2 та скласти екзамени.

• Іноземні студенти можуть отримати грант на навчання в турецькому університеті. Для цього потрібно, щоб абітурієнту було не більше 21 року, загальна оцінка у шкільному атестаті була не менше десяти балів, наявність мотиваційного листа, характеристики, за можливості додати грамоти та досягнення. Якщо результат виявиться позитивним, то студенту надається вибір з 10-20 університетів Туреччини, а також виплачується стипендія у розмірі 800 турецьких лір на місяць. Обраний абітурієнтом університет бере на себе завдання навчити його турецької мови.

Та мусимо зазначити, що під час адаптації студента в Туреччині можуть виникнути деякі складнощі, пов’язані з відмінностями від нашої культурою. А саме:

Релігійна складова, оскільки Туреччина – це мусульманська країна. До прикладу, у місті Конья, зовсім немає церков, їх можна відвідати лише в у великих містах.

Харчування. Усе ж таки не варто забувати, що це інша країна та культура, до якої потрібно звикати та розуміти, що улюбленого українського борщу в Туреччині ніде не знайдеш.

Громадяни Туреччини повільні до змін. Це пов’язано з культурним кодом. На відміну від нас, українців, турки досить «важкі на підйом», як говорять.

Нелегка мова. Доведеться докласти зусиль, щоб вивчити місцеву мову. Але ми всі знаємо, що нічого не буває просто так і для того, щоб щось отримати потрібно чимось пожертвувати.

Анастасія Кеда