- This topic has 18 відповідей, 1 учасник, and was last updated 2 роки, 7 місяців тому by .
-
Записи
-
-
-
Для будь-якого обговорення треба, щоб учасники діалогу були зацікавлені в темі і розуміли один одного. Чи є у викладачів (кафедра журналістики УГІ) та медійників-практиків (МГ «Надiя») ці необхідні складники?
Кафедра прагне отримати акредитацію освітньої програми (ОП). При цьому в умовах передбачено, що в обговоренні проєкту ОП повинні взяти участь роботодавці. У кафедри виходу немає, вона починає транслювати партнерам МГ «Надiя» … чи то сигнали SOS, чи то маніфест про нове життя. У всякому разі, щось відмінне від звичного дискурсу.
Раніше комунікація між кафедрою і студією йшла з конкретних питань: виступити на конференції, побути гестспікером на лекції, провести для студентів ознайомчу екскурсію. Отак і здійснювалася підготовка кадрів. Новий запит від кафедри – що ви, шановні стейкхолдери, хотіли б бачити в нашій ОП? – роботодавцям ще треба розшифрувати.
У минулому році відгуки від практиків МГ «Надiя» містили невигадливу думку: «Відмінна у вас програма!», де між рядків прочитувалося: «А до чого тут ми? Чого ви від нас хочете?».
Мова документів ускладнює справу. У Відомості про самооцінювання кафедра повинна відповісти на питання: «Яким чином інтереси та пропозиції … груп зацікавлених сторін (стейкхолдерів) були враховані під час формулювання цілей та програмних результатів навчання ОП».
Прийти до медійників-практиків з конкретним запитанням про цілі і програмні результати неможливо, навіть кращі друзі-колеги не відгукнуться. Треба знайти спосіб вести зрозумілий діалог. У минулому році поряд з відгуками, про які йшлося вище, ми попросили практиків відповісти на анкету «Очікування роботодавців від випускників – журналістів. Як ви думаєте, які навички повинен придбати випускник-журналіст для роботи в медійній сфері? » Відповіді отримані від 40 професіоналів МГ «Надiя». Результати опитування враховані при проєктуванні ОП і вміщені в Відомості про самооцінювання.
Експерти акредитаційного агентства (НАЗЯВО) таку активність визнали недостатньою і написали нам: “Рекомендуємо фіксувати реальний вплив стейкхолдерів на ОП”.
Окей, завжди можна краще і правильніше, що ми і намагаємося зробити, обговорюючи зміни в Програмі вже на 2021-2022 рр. При цьому хотілося б зрозуміти, що мається на увазі під реальним впливом? Розшифровки у відповіді експертів немає.
Робимо своє припущення, що ініціатива МГ «Надiя» і УГІ про новий формат навчання студентів в 6 і 7 семестрах буде витлумачена як той самий реальний вплив.
Новий формат полягає в тому, що значну частину навчального часу студенти проведуть в студіях МГ «Надiя», виконуючи різні функції в проєктах і програмах, набуваючи навички, необхідні журналісту.
Кафедра і МГ «Надiя» ще не мають консенсусу за назвою нововведення. Дуальна освіта, тривала практика, поглиблений практикум, стажування?
Але головне, що партнери міцно спираються на власний інтерес. МГ «Надiя» стоїть перед необхідністю оновлювати і поповнювати кадри. Кафедра журналістики розвиває «студентоцентричне навчання» і «внутрішнє забезпечення якості освітньої програми». Є надія, що реальні потреби і обговорення з часом вироблять спільне розуміння і спільну мову, а експерти прочитають нашу звітність, як зазначено в рекомендаціях, дотримуючись «необхідності голістичного підходу в оцінюванні».
-
Після обговорення акредитації кафедри журналістики, можливостей дуальної освіти та нового виду практики у мене залишилися позитивні емоції.
Мені сподобалася ідея дуальної освіти. Знання і навички, здобуті студентами протягом п’яти семестрів, можна буде застосувати на практиці, закріпити, а також отримати новий досвід та поради від професійних журналістів.
Отже, я, як студентка, матиму змогу зрозуміти та наочно побачити, що являє собою журналістика і як саме працює та теорія, яку я вивчала під час аудиторних занять.Моя остання практика проходила на радіо «Голос надії», і я залишилася в захваті від неї. Це саме те, чого мені бракувало під час лекцій – практичне засвоєння матеріалу. Я спробувала себе в дії і побачила свої слабкі та сильні сторони, одержала конструктивну критику. А це так важливо! Я написала сценарії для двох програм. Також практикувалася у радійному мовленні та отримала коментарі від продюсера студії, що допомогло мені усвідомити, як саме варто ставити голос, та як ведучі працюють під час прямого ефіру.
Тому, враховуючи власний досвід, впевнена, що новий вид практики буде корисним для студентів.
-
Під час планування навчального процесу варто більше звертати увагу на такі дисципліни, як: постановка голосу, ораторське мистецтво, психологія людини (респондента, глядача/читача). Адже, враховуючи співпрацю зі студентами УГІ раніше, ці моменти сильно «просідають». Порада студентам – розвиватися всебічно, цікавитися всім, що відбувається у світі, більше читати книжок та дивитися телевізійних програм у різних жанрах для того, аби бути цікавим співрозмовником.
Відділ новин, зокрема програма «Вісті надії», з радістю буде співпрацювати зі студентами. Ми готові надати місця для проходження практики у таких містах: Вінниця, Харків, Львів, Чернівці. Студенти зможуть навчатися та практикувати журналістику разом із нашими штатними працівниками (журналістами програми «Вісті надії»). Завданням студента буде: підбір теми, виїзд на подію, запис інтерв’ю, розшифровка синхронів, написання сценарію та озвучення тексту.
Завдяки такій співпраці вони зможуть заглибитись у робочий процес, навчатися контактувати з людьми, знаходити цікавих експертів, не боятися вести розмову і грамотно будувати послідовність інтерв’ю.
Крім того, студенти навчатимуться знаходити корисну та цікаву інформацію, отриману від експертів, та відрізняти головне від другорядного.
Також вони будуть випрацьовувати легкий склад у написанні текстів, а також навчаться яскраво та динамічно передавати свої думки в матеріалі.
-
Сучасна підготовка журналіста потребує симбіозу різних площин. На мою думку, найважливішими з них є акцентуація уваги на моральних аспектах студентів та розвиток практичних умінь і навичок. Я викладаю курс стилістики української мови, який вивчається протягом трьох років. Студенти ознайомлюються із тематичним планом та структурою курсу на першому занятті. Розроблено силабус, банк завдань та тестів до кожного заняття, розміщені на дистанційній платформі Moodle.
Звичайно, це системно організовує студентів, сприяє розвиткові відповідальності, адже останній не може звинуватити викладача в тому, що той не дав плану чи питань для обговорення, літератури, яка розглядає зазначену тему. Принагідно зауважу, що під час заняття мінімум часу висвітлюються теоретичні питання. Причому здійснюється це у формі дискусій, презентацій, підготовки доповідей.
Вважаю, що такі форми навчання формують навички логічно будувати текст, слідкувати за дотриманням акцентуаційних норм (наголосу), що є дуже важливими у діяльності журналіста. Розроблено критерії оцінювання кожної форми роботи. Друзі по групі рецензують відповіді доповідача, виправляють усі помилки, допущені під час відповіді. Однак більшість часу займає виконання практичних вправ. Відтак студенти закріплюють здобуті знання під час штучно створених в аудиторії ситуаціях, що відтворюють роботу на медіа. Тобто, студенти уже на парі імажинують себе у ролі співробітників медійного підприємництва. Таким чином формується їхня професійна картина світу.
Проте хочу висловити застереження проти зменшення кількості годин на вивчення стилістики української мови. Не зважаючи на те, що всі студенти складали ЗНО з української мови, досвід переконує, що ті знання у багатьох залишилися «зацементованими», а не «вкоріненими у практичні навички». Тим паче, кожний мовний рівень ми розглядаємо зі стилістичної площини публіцистики, а не повторюємо загальний курс української мови.
Оскільки я також викладаю українську мову як іноземну, розумію потребу створення підготовчого відділення, на якому мова вивчалася б мінімум три роки. Студенти-іноземці повинні володіти хоча б рівнем В1, інакше вони не зможуть зрозуміти пояснення викладача. У нашому ЗВО є досвід навчання студентів-іноземців на інших спеціальностях. Саме вони й пропонують продовжити термін вивчення мови з одного року до трьох.
-
Зміни в програмі демонструють мені як випускниці, що журналістська освіта в УГІ покращується. Подобається, що в програмі є багато предметів, які мають практичне застосування в реальній журналістиці. Предмети є різноплановими. Тобто студент може вивчити різні аспекти журналістської діяльності і згодом для роботи обрати той напрям, який йому буде ближче до душі. Також чудово, що вони зможуть розширити свої знання стосовно певних сфер життя на вибіркових предметах, глибше розбиратися в тій сфері, в якій журналіст себе бачить.
Іноді студентам не подобається те, що вони мають вивчати «загальні» предмети, такі як історія, філософія, соціологія. Зі свого досвіду навчання можу сказати, що з часом ти забуваєш ті факти, які ти «визубрив», щоб здати іспит, але залишається в голові те, що ти чув на парах. І рано чи пізно ця інформація потрапляє на очі. Та й в цілому такі предмети розширюють світогляд і значною мірою впливають на розвиток особистості студента. В програмі на сайті не вказано, скільки лекційних та практичних годин виділятиметься на окремий професійний предмет, тому сподіваюсь, що там буде достатньо часу, а не раз на тиждень одна пара телевиробництва, наприклад.
Стосовно збільшення кількості практики. Це надзвичайно хороша ідея. Журналістика – це така професія, якій неможливо нормально навчитися без втілення в життя отриманих знань. Це те ж саме, що вивчати «велосипедознавство». Можна багато читати, як люди використовують велосипеди, дивитися багато програм про велосипедистів, запрошувати спортсменів на лекції, які розкажуть свій досвід. Але це не має сенсу, якщо студент не візьме велосипед і не почне практикуватися, щоб почати їздити. Без цього йому ніколи не навчитися. Зі свого досвіду скажу, що щось подібне відбувається і з журналістикою. Це та професія в який треба «сідати за руль» і їхати, хоч ти і будеш падати неодноразово.
Тому вважаю, що впровадження практики на телеканалі – чудова нагода «стати на ноги». Як на мене, люди на третьому курсі потребують не лише знань, а й відчуття, що їхня праця оплачується і оплачується більш-менш достойно. Це дуже важливо. Вважаю, що питання оплати за практику також має розглядатися, але, звичайно ж, має оплачуватися не «присутність» студента, а його реальна робота. Такий досвід допоможе йому знайти першу роботу, бо в своєму резюме він зможе вказати фактично піврічний стаж роботи і матеріали. Сподіваюсь, що працівники каналу будуть ставитися з розумінням і всіляко підтримуватимуть недосвідчених студентів у їхніх починаннях.
-
Відповідно до Освітньо-професійної програми підготовки фахівців першого рівня вищої освіти за спеціальністю «Журналістика» на 2021-2022 н. р. у циклі дисциплін професійної підготовки є стилістика української мови.
Хочу зазначити, що вивчення стилістики, де є характеристика публіцистичного стилю, сприяє якісній підготовці фахівця, адже сьогодні важливим є аналіз лексико-семантичних, морфологічних та стилістичних особливостей текстів засобів масової комунікації соціального спрямування.
Знання стилістики допоможе студентам у вивченні функціонування лінгвістичних одиниць у межах українськомовного продукту масової комунікації.
-
Основне нововведення в програмі навчання студентів кафедри журналістики УГІ, а саме, впровадження студентської практики у основного партнера Медіа Групи «Надія», вважаю основоположним як для особистого розвитку кожного студента, який буде проходити практику, так і для розвитку медіагрупи.
Студенти, які відпрацьовуватимуть заплановані години на різних посадах, будуть безпосередньо відробляти пройдений матеріал, вони зіткнуться з аспектами, над якими під час навчання іноді навіть і не замислювалися.
Крім того, студенти навчатимуться застосовувати на практиці всі ті принципи журналістської професії, які були отримані теоретично в аудиторіях.Особисто я рекомендував би додати до програми пункт про те, щоб практикант звітував перед певним ментором про всю виконану роботу і свою практику.
Як людина, яка сама пройшла через схожу систему практик на останньому році навчання в сфері соціальних комунікацій, упевнений в необхідності взаємного співробітництва УГІ і Медіа Групи для досягнення немалих висот.
-
Saludos cordiales.
Invitado por el Dr. Rubén Holdorf, me presento como Dr. en Comunicaciones, Antonio Lerma.
Felicidades por la iniciativa y por la posibilidad de participar.
En términos generales el contenido general está bastante desfasado, teniendo en cuenta que estamos en el siglo XXI y el desarrollo de la digitalización que se aplican al periodismo ha cambiado la forma de trabajar.
Tal vez añadiría teoría y práctica de Periodismo móvil. -
Одним із дискусійних питань сучасної української журналістики залишається те, хто повинен викладати її студентам. У цьому контексті є доречним згадати публікацію Ігоря Михайлина, яка так і називається «Хто повинен викладати журналістику? (з історії гіркого досвіду)» (In media res: Зб. наук. пр. / Кер. проекту С. В. Демченко та ін. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 152–162), яка не втратила своєї гостроти і до сьогодні. Одні вважають, що краще викладати журналістику можуть науковці-теоретики. Інші переконані: найліпше це можуть зробити ті, хто працюють «в полі», тобто журналісти-практики. Кожна зі сторін має свої аргументи «за» і «проти». Часто вони є дійсно слушними.
Проєкт освітньої програми кафедри журналістики Українського гуманітарного інституту здається мудрим компромісом у цій ситуації.
Адже в програму включено важливі теоретичні дисципліни (наведу деякі з них: «Теорія і практика журналістики», «Теорія масової комунікації», «Історія української журналістики», «Історія зарубіжної журналістики»), вивчення яких є фундаментом для становлення журналіста як фахівця, допомагає йому усвідомити тяглість журналістських процесів і потім побачити себе у них. А також, згідно з цією програмою, поглиблюється практична складова освітнього процесу. Крім уже наявних у програмі кафедри журналістики УГІ практикумів і практик, має додатися ще тривале навчання студентів у реальних умовах – у співпраці з медіа групою «Надія». Це є виправданим, хоча б тому, що одна зі студій «Надії» розташована на території УГІ (що підштовхує до більш тісного співробітництва саме із цим стейкголдером).
В одному із попередніх відгуків на освітню програму було написано: «Кафедра і МГ «Надiя» ще не мають консенсусу за назвою нововведення. Двоїсте навчання, тривала практика, поглиблений практикум, стажування?». Можливо, навчання студентів на базі МГ «Надія» варто було б найменувати «творчі майстерні» / «студії» / «лабораторії»?
Звертаю увагу і на таку неточність: не зрозуміло, на якому році (чи роках) навчання студенти пишуть курсову роботу. Варто було б зазначити це у тексті програми.
Думаю, доцільно було б додати практичні дисципліни, пов’язані з основами відеозйомки та монтажу. Журналіст (особливо телевізійник) повинен розуміти специфіку роботи своїх колег, операторів і монтажерів, а в деяких ситуаціях вміти і самому зняти чи змонтувати сюжет. Може, саме як раз у співпраці із МГ «Надія», де повинна бути необхідна техніка, студенти зможуть опанувати ці навички.
Не впевнена, чи потрібно бакалаврам вивчати складну в усіх аспектах розслідувальну журналістику. Проте, якщо враховувати, що вона є дисципліною за вибором і що серед студентів можуть бути ті, хто реально зацікавиться цим напрямом, то можна залишити її у програмі.
В цілому ж проєкт освітньої програми кафедри журналістики УГІ вважаю вдалим і таким, що, за умови його втілення, допоможе студентам бути конкурентоспроможними на ринку праці.
-
Освітня програма кафедри журналістики складається як із суто теоретичних, так і з практичних предметів. На мою думку, це позитивний момент, адже не можна обмежуватися тільки теоретичними знаннями. Особливо, якщо це стосується такої галузі знань та сфери діяльності, як журналістика.
Нововведення, які пропонує кафедра, оцінюю, як позитивні. Адже студенти зможуть на практиці використати набуті знання, а також навчитися необхідним речам безпосередньо в процесі роботи в медіа групі “Надія”. Я вважаю, що це те, чого раніше бракувало в навчальній програмі. Адже навчальна практика зазвичай триває не так довго, щоб студент міг адаптуватися та повністю влитися в робочий процес. Я вважаю, що потрібно дати можливість студенту попрацювати в усіх ланках, щоб обрати для себе ту, яка найбільше до душі.
Однак, не варто забувати і про викладання практичних навичок під час вивчення предметів в аудиторіях. До прикладу, навчати студентів фотографувати, монтувати відео тощо.
Отже, можу сказати, що позитивно оцінюю той напрямок, яким рухається кафедра журналістики Українського гуманітарного інституту.
-
Дисципліна «Духовний розвиток, релігія в ЗМІ» спрямована на розвиток студента як духовної особистості. Релігія – одна зі складових життя людини, і часто медіа висвітлюють питання, що стосуються релігійної сфери. Журналіст, який має достатній духовний розвиток та знається на релігійних питаннях може впевнено розкрити цю тему.
Як відомо, Український гуманітарний інститут – християнський навчальний заклад. Майбутнім фахівцям хочуть найперше привити духовні цінності як в житті, так і в професії. Ця дисципліна спрямована саме на це, і в цьому є її цінність. Окрім цього, телеканал «Надія», на якому студенти можуть проводити практичні заняття, також має релігійний напрямок. Для практичних пар із дисципліни «Духовний розвиток, релігія в ЗМІ» працівники телеканалу можуть надати студентам проєкт, який відповідає назві цього предмета.
Мати широкий кругозір є необхідним для журналіста, як і знатися у питаннях релігії. Тому, на мою думку, така дисципліна важлива для студентів Українського гуманітарного інституту, хоча і є в списку вибіркових дисциплін предметної спеціалізації.
-
На мій погляд, нова навчальна програма досить хороша і обширна в теоретичному сенсі, але, як на мене, хочеться бачити в ній більше практичних предметів. До прикладу, можна було б додати предмети з аналізу сучасної журналістики, як української, так і зарубіжної.
Було б добре дати студентам базу знань про те, що їх чекає на виробництві після випуску. А так виходить, що студенти мають багато теоретичних знань, які, прийшовши на роботу, вони не можуть застосовувати на практиці, і їм доводиться переучуватися вже на робочому місці.Щодо пункту «Студенти працюватимуть у наших партнерів – МГ«Надія» половину третього та четвертого курсів. У цих семестрах будуть чергуватися 3 тижні практики та два тижні лекційних зайнять», скажу, що я дізнавалася, коли починається практика в інших закладах вищої освіти. Введення в професію починається вже з другого семестру першого курсу.
Третій–четвертий курси – це вже той час, коли людина починає нащупувати, що їй є близьким, а що ні. Можливо, все-таки розглянути співпрацю з ТК з другого курсу, але маленькими етапами, так, щоб вступну частину програми пройти за другий курс. Щоб на третьому курсі для студентів все не було новим, щоб вони добре орієнтувалися і розуміли, що і як працює, і вже у відведений для них час більше практикувалися.
В МГ «Надія» студенти можуть спробувати себе:
– в пошуку гостей на програми з різних тем (здоров’я, соціальні, сімейні теми, психологія), також у пошук людей із цікавими історіями і духовними досвідами);
– написанні сценаріїв;
– написанні опитувань;
– створенні дайджестів;
– спробувати себе в ролі ведучих на різні рубрики;
– створенні новинних сюжетів;
– спробувати себе в якості директора сцени.Ще добавлю кілька слів щодо дисциплін. Вважаю, було б добре додати в програму предмет «Акторська майстерність», щоб навчити людину поводитися в кадрі.
А взагалі, було б чудово, домовитися з викладачами з інших університетів і практикуючими журналістами з «1 + 1» або «Інтер», заплатити їм, щоб вони зробили аналіз навчальної програми.
Це був би шикарний погляд зі сторони. Нам би всім було це дуже корисно.
-
Після зустрічі щодо розвитку кафедри журналістики стали зрозуміліші плани з оновлення освітньої програми (дуальна освіта, новий вид практики). Мені, як студентці, було цікаво почути думку адміністрації УГІ та викладачів кафедри журналістики, а також працівників медіа групи «Надія». Новий формат може значно покращити продуктивність студентів і дати їм краще розуміння сфери їхньої діяльності.
Я теж мала можливість проходити практику (ще в діючому, а не новому, форматі) у медіа групі «Надія». Останнього разу утворили групи за наявними телепрограмами і їх продюсерами. Це було зручно, адже ми могли обрати цікавішу для нас сферу або певну програму. За допомогою цієї практики я краще вдосконалила вміння писати сценарії, отримала навички монтажу та інтерв’ю. У мене була змога їздити на зйомки з командою «Надії». Окрім цього, завдяки практиці я продемонструвала свої вміння, після чого я влаштувалася на роботу до медіа групи. Тепер на основі програми, над якою ми з командою зараз працюємо, я збираюся писати свою творчу дипломну роботу.
Вважаю, що питання, котрі ми обговорили на тій зустрічі з оновлення освітньої програми, були дуже важливими. Нововведення кафедри дадуть для студентів більші можливостей для розвитку. Враження після нашого засідання лишилися позитивними.
-
В обговоренні проєкту оновленої освітньої програми мої колеги у своїх відгуках висловили цінні думки. Проте вважаю за потрібне дещо додати, а з чимось і подискутувати.
Що важливого я вбачаю у цій програмі? На мій погляд, вона є своєрідним симбіозом двох складників журналістики – творчого та ремісничого. Тобто студент, навчаючись за цією програмою, матиме змогу зростати і як творча особистість, і як журналіст-ремісник, який знає чіткі правила побудови телевізійного сюжету, написання аналітичної статті, проведення вдалого інтерв’ю.
І хоча досі часом лунають суперечки про те, що таке журналістика – творчість чи ремесло, за сучасних умов стає все більш очевидним: професія журналіста – це і творчість, і ремесло. Можливо, буде лише відрізнятися пропорційне співвідношення, міра присутності того чи іншого елемента. Так, журналісту-публіцисту потрібно більше креативності для написання есе, ніж автору заміток і репортажу.
Згідно з цим проєктом освітньої програми, студент гармонійно зростатиме як фахівець, завдяки поєднанню аудиторних занять і практичної діяльності, зокрема у медіа групі «Надія», де вчитиметься і креативному мисленню, і журналістським ремісничим стандартам. До речі, мені сподобалася пропозиція, висловлена доц. Е. Цуріною в її коментарі, назвати такі заняття в «Надії» – «творчими майстернями» / «студіями» або «лабораторіями» (і тут є натяк на те, що журналістика є творчою сферою).
Із великою зацікавленістю я прочитала відгук представниці медіа групи «Надія» Юлії Божинської. Попри його важливість, зроблю деякі корективи-пояснення. Так, Юлія зазначає, що, за її інформацією, практика в інших закладах освіти розпочинається ще з другого семестру першого курсу. На її думку, на третьому-четвертому курсах, коли заплановано співпрацю з МГ «Надія», студент уже нащупує, що є близьким йому, а що ні. Тому вона пропонує розпочати таку взаємодію із «Надією» з другого курсу поетапно, тоді «щоб на третьому курсі для студентів все не було новим, щоб вони добре орієнтувалися і розуміли, що і як працює, і вже у відведений для них час більше практикувалися».
Мабуть, авторка цих рядків не знає, що вже на першому курсі наші студенти-журналісти проходять практикум у межах дисципліни «Інформаційні жанри» (перший семестр). Також практикуми є в третьому («Аналітичні жанри»), п’ятому («Випуск газети»), сьомому («Медіатизація комьюніті») семестрах. Крім того, з першого курсу студенти проходять практику в якомусь ЗМІ. Таким чином, практична діяльність студентів розпочинається з самого початку навчання. А на третьому курсі другого семестру вони прийдуть до медіа групи «Надія» вже з певним практичним досвідом, здобутими знаннями.
Дехто із колег у своїх відгуках зауважив, що варто було б додати до освітньої програми вивчення відеомонтажу, що дійсно є важливим практичним навиком для студентів. Проте, вони вже вивчають основи монтажу, зокрема в межах дисципліни «Інтернет журналістика» (цьому присвячено окремий модуль).
Отже, на мою думку, випускник, який успішно, старанно навчатиметься за такою освітньою програмою, буде цілком конкурентоспроможним працівником і в світських, і церковних медіа структурах.
На порядку денному стоїть питання, як налагодити звітність студентів за відвідування і проходження навчання на базі «Надії», як оптимально оцінювати студентські досягнення під час діяльності в медіа групі.
-
Курс повинен визначити бренд кафедри, які наміри у кафедри, яке її бачення світу, місії, яку нішу журналісти, випускники кафедри, займуть у суспільстві, яка їхня цільова аудиторія. Кафедра не повинна долучатися до звичної практики намагатися конкурувати з кимось. Хто має солідний, шанобливий бренд, той пропонує унікальний, інший, нерівномірний продукт. Немає конкурентів для тих, у кого диференційований продукт. Це повинно бути дуже зрозуміло студентам, викладачам – усім співробітникам установи. Курс журналістики не обслуговує виключно служіння Церкві чи суспільству, а навпаки, готує фахівців для світського ринку праці: чи то в приватних, чи державних установах.
Журналістика не обмежується інформацією, тлумаченням, думками та розвагами, як деякі судять. Це набагато більше, ніж це. Йдеться про привілей брати участь разом із суспільством як гарантія колективних та індивідуальних свобод, фундамент демократії. А це велика відповідальність. Погляди медіа реципієнтів формуються багато в чому завдяки журналістам, вимагаючи від них мужності, ясності, об’єктивності, послідовності, щоб стати гідними довіри. Без цього немає журналістики. Демократія тане, і, по суті, ми втратили право на свободу.
Уявіть собі ідеальну журналістику як ту, що страждає від можновладців і надає можливості стражденним. Журналістика існує для служіння добрим людям та викриття проблем державних чи приватних установ. Протестантська реформація 16 століття сприяла генезису журналістики, ведучи її спочатку до Нового часу. На цьому першому кроці абсолютизм почав руйнуватися, і класи, поневолені досі незнанням, відкрили розум новим перспективам. Рухаючись хвилями винаходів, індустріалізації, революціями за свободу, у Європі та, головним чином, у США, журналістика спроєктувалася і стала важливим інструментом боротьби за виживання людини. Це секулярна точка зору. Позитивна, без сумніву. Безумовно, журналістика інтегрує силу сфери спілкування.
Якщо журналістика відповідає вимогам загального суспільного інтересу, можна зробити висновок, що журналіст служить суспільству. Починаючи з цієї простої концепції, ми починаємо інтерпретувати своє бачення, а отже, і свою світову місію.
Відсутність свободи дуже ускладнює механізм спілкування. Утримати цей двосторонній потік у формі абсолютистських тенденцій практично неможливо. Відсутність можливості для спілкування, для обміну інформацією призводить до того, що тоді свобода стає цілком віртуальним, помилковим елементом, продуктом уяви тих, хто сліпо вірить у її існування. Як захисники свободи та любителі лібертаріанської історії, що залучають тисячолітні персонажі, ми маємо найвищий обов’язок: підтримувати прапор кисню життя – свободу.
Ми все ще йдемо темними стежками Інтернету та його щупалець у вигляді соціальних мереж. Ніхто не впевнений у технологічному прогресі, який буде досягнутий за кілька років. Однак це викликає занепокоєння, якщо молоді люди, які мають ці знання, поставлять журналістику майбутнього на служіння добру чи злу.
Перш ніж інвестувати в журналістику, потрібно зміцнити основи співпраці, значення місії, щоб усі особи, які беруть участь, мали чітке бачення цілей. Церква щойно вступила в той період, коли журналістика розуміється як процес спілкування, а не самореклами. Журналістика працює в колективному контексті, а не в егоцентричній сфері. Журналістика надає пріоритет ефективності, а не лестощам.
Журналістика нам не належить, це дар Божий. Журналістика відповідає імперативному порядку «вперед!».
Велика роль журналістики схожа на клин, який відкриває простір у жорсткій скелі, забезпечуючи інші міністерства, щоб зайняти цей простір. Тут благородна функція журналістів. Журналістика означає набагато більше, ніж просто використання засобів масової інформації та володіння прийомами. Ця потужна зброя може стати ефективним знаряддям особистого свідчення та поширення Євангелії.Журналістська кар’єра цього закладу не може залишатися обмеженою підготовкою професіоналів до роботи з Церквою. Більше того, студентам потрібно вдосконалити себе в технічному, етичному, моральному та духовному планах, щоб давати свідчення у світських редакціях чи дорадчих бюро установ, у яких вони будуть займатися журналістською кар’єрою. Цілісне бачення та місіонерські зобов’язання доповнюють одне одного як у церковному контексті, так і суспільному.
-
Журналістика – це про життя. Минуле, сьогодення та майбутнє.
Саме тому важливо бути в руслі життя.Добре, що кафедра змінює та обговорює нову програму. Та й сама нова програма це добре, бо навколишній світ змінюється стримкіше, ніж ми встигаємо на це реагувати. Саме тому студенти мають в першу чергу отримати базис для роботи, а інші інструменти вони будуть опановувати все життя.
Вважаю, що важливими є практикуми, чи творчі лабораторії, де можна опановувати різні інструменти журналістської діяльності, чи то онлайн медіа, чи радіо, чи телебачення.
Банк вибіркових дисциплін також є гарною ідеєю, але треба пам’ятати, що не всі першокурсники ще розуміються, яка саме сфера їх цікавить. Та й буває таке, що й не всі на четвертому курсі це розуміють 🙂 тож важливо надати можливість спробувати різні напрямки спеціалізацій, можливо студент/ка зробить вибір після порівняння.
Ну і ще важливо допомогти критично оцінювати дійсність, особливо для тих 18-20-річних, хто тільки-но занурюються у журналістику, але ще тільки розпочав розуміти життя.
Бо журналістика – це про життя.
-
На останньому році навчання в Адвентистському університеті Ла Плата
(Universidad Adventista del Plata), Аргентина, я вибрав сферу зв’язків з громадськістю та організацією спільних заходів, зокрема випускних, форумів, виставок, таборів в своєму університеті і багато іншого. Цей досвід допоміг мені прямо вникнути у весь процес роботи, зрозуміти багато аспектів, з якими тільки на теорії ніколи не зіткнешся.Наприклад, допомагав відповідальному в організації випускного. Захід проходить із п’ятниці по неділю, тому мені як помічнику потрібно було брати участь і в логістиці, і в організації п’ятничного служіння, у підготовці до недільної програми. Ми налагоджували активний процес всіх департаментів, придумували унікальний досвід для кожного випускника і вирішували багато проблем, що виникали вже під час заходу.
Крім того, проходячи практику на телеканалі, в тому ж університеті і в відділі графіки, дізнався тонкощі роботи колективу і інші деталі, вчився в міру свого особистісного зростання.
Практика під час навчання – не просто якась робота, до якої примушують студента, а прямий досвід роботи в тій сфері, на яку він сподівається в майбутньому, до того ж із наставником під боком, який зможе завжди підказати, виправити, навчити як правильно і що робити. Якщо іти на роботу відразу після навчання, то виникають стільки питань і з’являються стільки деталей, що без наставництва з боку менторів та викладачів професійне зростання стає набагато складнішим.
Участь ментора полягає в тому, щоб стежити за проходженням практики студента, його графіком роботи, виконаними обов’язками, щоб після можна було з упевненістю сказати, що студент не просто нічого не робив в своїй зоні відповідальності, але виконував професійну роботу. Так само потрібно розуміти, що студенти, які проходять практику – це ще студенти, які навчаються, тому потрібно допомогти їм розвинути їх таланти, використовуючи те, чому вони навчилися за свої роки навчання, радячи і направляючи студентів. Щоб стежити за проходженням, достатньо мати графік, в якому практикант звітуватиме про час, проведений за роботою, де будуть вказані час зайнятості, їх роль і завдання, а також підпис керівника.
Для студентів практика – це прямий досвід роботи зі створенням контенту, просуванням і вигадуванням нових способів поширення, проведенням заходів. Зіткнутися безпосередньо з продажами, введенням в SMM систему та іншими сферами. Ми готові повністю допомагати, підказувати і головне допомагати розкривати весь потенціал студентів, даючи можливість розкриття своїх талантів!
-
Спираючись на власний досвід, бачу за необхідне мати студенту якомога більше саме практичних навиків журналістської діяльності, а також бути правильно вмотивованим доносити правду до споживача, тобто розуміти свою Вищу Ціль у даній професії.
На мою думку, дуже важливо у процесі самовизначення спробувати якомога більше різних варіацій журналістики, щоб зрозуміти, що найбільше подобається, де саме є бажання привнести щось нове або зробити свій вагомий вклад у обраній сфері.
Дуже приємно працювати з людьми, які закохані в свою справу, не просто є професіоналами, але є позитивно налаштованими людьми, які вірять в значимість і силу своєї професії.
-