Український гуманітарний інститут – християнський виш. У ньому функціонує система вибіркових дисциплін. Студенти визначають, які запропоновані дисципліни відвідуватимуть протягом року. Вони поділяються на чотири групи згідно зі свої спрямованості: гуманітарної, духовної, широкої та професійної. У другому семестрі 2020-2021 навчального року серед цього списку був курс «Мистецтво публічних виступів».

Студенти Українського гуманітарного інституту 14 квітня о 10 ранку провели зустріч, де кожний присутній міг захистити обрану тему, публічно виступивши перед аудиторією. Цей виступ був кінцевою метою курсу. Орація промовців показала, як ті вивчили, засвоїли та втілили в життя двадцять шість годин теорії.

«Студент, пройшовши курс «Мистецтво публічних виступів», має такі навички, як: вміння висловлювати свої думки (у кожного студента всередині особливий світ, яким він може поділитись), чітко будувати свої твердження (адже говорити можна багато, але який у тому зміст, якщо тебе не розуміють?), отримувати насолоду від публічних виступів», – запевняє викладачка дисципліни Валентина Куриляк. Вона поділилась своїм досвідом, коли отримала надзвичайну насолоду від публічного виступу: «Це був мій захист проєкту «Під навісне перехрестя над вузлами, які перенавантажені автомобілями» у Міністерстві юстиції. Перед цим я 15 разів проговорювала текст перед родиною. А вже перед поважною аудиторією після промови зірвала море овацій. Мій проєкт не виграв, тому що оцінений в 1,5 млн грн. Утім відчуття гідного захисту неперевершені».

Спеціалістка задоволена промовами початківців-ораторів. Здивували Валентину Василівну теми, які підіймали студенти для привселюдних роздумів. «Особисто мене вразив один зі студентів, який говорив про сенс життя. Відчувається палке бажання попри свій юний вік передати свої переживання», – ділиться враженнями науковиця.

Вдало обрати тему й написати текст – пів завдання. Куди складніше перебороти страх і розповісти про свої ідеї широкому колу осіб.

«Коли пари закінчувались (наразі навчання здійснюється дистанційно), я залишала «зум» увімкненим іще близько 10 хвилин, якщо в студентів раптово з’являться питання. Завжди хапався за цю можливість Марк Куцурубенко. Мені здається, цей виступ для нього був найважчим. Протягом аудиторних занять він розповідав про свою занижену самооцінку й непросте минуле, тому мене вразило те, як йому вдалось використати всі інструменти, які ми досліджували, щоб перебороти ці фактори, вийти й виголосити промови. Люди, в яких немає внутрішніх бар’єрів, через які потрібно переступити, не так цінують цей досвід», – розповідає викладачка.

Для багатьох студентів 14 квітня – день першого їхнього виступу на широку аудиторію. Попри здобуті знання, всі припускались чималих помилок, однак кілька з них повторювались раз у раз.

«Найперша й найбільша помилка – невміння приховати хвилювання перед людьми, – наголошує пані Валентина. – Ми лекцію присвятили темі боротьби з хвилюванням перед виступом, але тільки близько двох людей змогли ефектно приховати його. Однак усе набувається з досвідом».

Висловлюючись привселюдно, особа стає вразливою. Природа людини нашіптує їй зійти з «арени» в тихе, затишне, безпечне місце, де суспільний осуд не зможе нашкодити її душевній рівновазі. Викладачка розуміла це, тому переймалась оцінюванням юних промовців.

«Як віруюча людина, зранку я вирішила звернутись в окремій молитві до Бога. Моїм бажанням було те, щоб вони змогли насолодитися цим виступом і щоб їм знадобилось у майбутньому все почуте протягом 26 годин лекцій. Хвилювалась, щоб отримуючи якісь низькі бали, студенти не відчували, що «не дотягують», а навпаки це стало рухом уперед», – слова з молитви фахівчині.

Доцентка дала можливість аудиторії оцінювати виступ. Бали виставляли згідно з такими критеріями: актуальність, зміст й аргументи, особистість та вигляд оратора, стиль мови й динаміка, загальна підготовка.

Ефективність курсу підтвердив студент, що відвідував його. «Після проходження цього курсу я іншими очима подивився на публічні виступи. Усвідомив свої слабкі сторони, і яким чином їх перекрити моїми сильними якостями. Найбільше запам’ятався особистий досвід, який я пережив через деякий час після пар, а саме коли я застосував кілька вивчених інструментів перед виступом на публіку. Це було вперше, коли я був настільки спокійний, що міг повністю контролювати свої емоції й увесь процес, а головне отримати задоволення», – коментує студент Павло Могилюк.

Наполеон колись сказав: «Хто не вміє говорити, той кар’єри не зробить». Маніпулювання словами та емоціями викликало захоплення оточення в усі часи. Зараз, коли ринок праці як інтелектуальної, так і матеріальної досягнув своєї кульмінації, вміння представляти себе й відстоювати ідеї необхідне як ніколи. Тому курс «Мистецтво публічних виступів» актуальний для вивчення студентам.

Аріна Швець