Приймальна комісія +38 073 432 54 33 Секретар ректора +38 097 818 13 37

Карантин: очікування/реальність

Очікування:

Ох, карантин – це чудова можливість для саморозвитку і для спорту!

Реальність:

Так, ти так думаєш перші дні. Вже відкрили всілякі сайти для саморозвитку, написали списки і скачали додаток для вивчення англійської мови. А тут котик приліз і все. А потім мама покликала допомогти. І спати ліг пізно, отож, коли ліг качати прес на підлогу, то заснув. Як вже вимкнути ті сповіщення з додатку, га? Чому в Sims не розмовляють англійською, як мені вчитися?! Якщо я потягнувся за телефоном, то це вважається за спорт? Оце кріпатура, оце так, я вже не можу більше їсти! Хоча…

 

Очікування:

Дистанційне навчання – це канікули, просто 100%!

Реальність:

Купа пар онлайн. Купа домашнього завдання. Курсова. Я просто сиджу в куточку і тихо плачу. Або є ще люди, які до останнього тримаються і запевняють себе, що це канікули. І нічого не роблять. Ей, як приєднатися до вашої секти???

Очікування:

Нарешті зроблю собі нормальний режим дня, мені ж немає куди спішити.

Реальність:

О, серіальчик. О, домашка. О, курсач. О, кавусик. О, цікава книга. О, ігрулічки. О, п’ята ранку. Стоп, що? Я ще ж не лягав спати! А, ще одна серія? Окей. І пара о 10 ранку. Якраз до пари й встигну.

 

Очікування:

Здорове харчування! Тепер у мене буде час, щоб робити собі всілякі здорові страви!

Реальність:

Що означає знижка на піцу? Звідки тут печиво? О, рецепт пельменів. А, точно, в мене ж заморожені є. Так, до чаю потрібні бутерброди. А до фільму чіпси. А до какао зефірки. І шоколадку. І ще щось… Що? Хлібу немає? Ну давайте хлібці, я ж на ПП все таки..

 

Очікування:

Ну хоча би курсову допишу, тепер є купа часу!

Реальність:

Так, папку вже створив. І файл теж. Ого, вставив титулку. Ні, на сьогодні вже достатньо, а то такими темпами весь напишу. О, можна приготувати вареники. А я вмію? Та, навчуся! Новий сезон почався? Юхуу! В сенсі завтра захист? Та, я ще все встигну, пф.

Очікування:

Не буду панікувати, я знаю, що все добре!

Реальність:

Чхнув. Батьки вигнали з дому. Повернувся, але тепер ходжу тільки в масці. А ще гуглю, як не померти від короновірусу. Зато курсову писати не потрібно.

 

Друзі, не панікуйте, спіть і не кашляйте!

Лідія Зубчук

Фото: студенти УГІ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *