Днями на базі Київської богословської семінарії відбувся  круглий стіл, що став важливою платформою для обговорення майбутнього капеланського служіння в Україні. Захід об’єднав широке коло фахівців, а саме представників провідних духовних та світських навчальних закладів, серед яких Український гуманітарний інститут, Національний університет «Острозька академія»,Київська Богословська семінарія КБС, УЕТС, Ірпінська та Кременчуцька семінарії, семінарія КБС “Благодать та Істина, а також керівників капеланських служб ЗСУ та представників капеланських служб різних церковних союзів. Співорганізаторами виступили READ Ministries, Інститут капеланів ім. Марша (США), ГО «Оливкова гілка»,Християнська служба порятунку та місія «Україна для Христа».

Центральною темою обговорення стала трансформація капеланства з волонтерського руху у професійну інституцію. Міжнародні експерти, доктори Джим Спайві та Джим Браунінг, акцентували увагу на тому, що фундаментом цієї професії є концепт «виховання серця». За словами Джима Спайві, професіоналізація капелана неможлива без постійної освіти та живої передачі досвіду від досвідчених служителів до початківців. Джим Браунінг додав, що українська капеланська школа має унікальну можливість переймати практичний досвід закордонних колег, адаптуючи його до специфічних ситуацій, з якими стикаються викладачі капеланських програм. Важливим кроком у цьому напрямку стала презентація першого профільного підручника «Основи капеланства», виданого у 2025 році за підтримки Стива Екерда (READ Ministries) та «Оливкової гілки» та анонс ще одного підручника по духовній складовій капеланського покликання «Серце капелана» за авторством та редакцією Джима Браунінга та Джима Спайві(видання планується на вересень 2027 року за видавницької співпраці авторів та READ Ministries, УЄТС і «Оливкової гілки».

Водночас заступник директора капеланської програми КБС Володимир Зуйков звернув увагу на критичну необхідність адаптації міжнародних напрацювань до українських реалій. Він підкреслив, що просте копіювання західних шаблонів при перекладі концепції «серця капелана» на український контекст може призвести до непорозумінь. Хоча загальна концептуальна рамка залишається спільною, її практичне наповнення має враховувати специфіку нашого сьогодення. Саме тому учасники були розділені на дві стратегічні групи: ректорів і викладачів, які працюють над теорією, та практичних капеланів і керівників служб, які щодня стикаються з викликами «в полі».

Під час дискусій було сформульовано три ключові вектори розвитку. По-перше, учасники визначили образ сучасного українського капелана, що це має бути освічена, стресостійка та діюча особистість, яка є корисним активом для суспільства без прив’язки до конкретної конфесійної сфери, особливо в умовах триваючої війни. По-друге, гостро постало питання розробки професійних стандартів. Наразі вони існують лише для медичних капеланів, проте аналіз цього досвіду показав, що медичні стандарти можуть стати надійною базою для розробки критеріїв професійності в інших сферах капеланства. Третім вектором став освітній стандарт, який має стати чітким алгоритмом того, як саме навчати капеланів, щоб вони відповідали високим критеріям фаховості.

Цей круглий стіл заклав підґрунтя для переходу від стихійної підготовки до системної академічної та професійної освіти. Робота над узгодженням підходів триває, об’єднуючи зусилля академічної спільноти та практиків задля створення якісно нової системи капеланського служіння в Україні.

Валентина Куриляк (доктор богословʼя, доцент)