Нещодавно студенти УГІ на чолі з проректоркою з наукової роботи Валентиною Куриляк відвідали університет Сельчук в Туреччинні. Про враження від цього візиту ми запитали в пані Валентини.

Скажіть, чому ви із студентами вирішили відвідати Туреччину? Що стало для цього поштовхом, рушієм?

До 2019 року студенти УГІ відвідували різні країни в рамках міжнародної  академічної студентської мобільності. Вони мали змогу обмінюватися культурним, академічним досвідом, національними традиціями. Наприклад, у 2018 році студентська рада УГІ їздила до університету в місті Підкова Лєсна (Польща). Проте, коли у нашому суспільстві почала вирувати пандемія, а це 2019 та 2020 роки, ми тимчасово припинили подорожі. Цього року нам вдалось відновити традицію, і ми змогли відвідати університет Сельчук у Туреччині.

Що таке міжнародна академічна студентська мобільність?

З кожної спеціальності відбирається декілька найкращих студентів за академічними показниками, які можуть абсолютно безкоштовно (УГІ спонсорує поїздку) поїхати за кордон. Цього року ми обрали по двоє студентів із спеціальностей “Економічна кібернетика”, “Дизайн” та “Журналістика”, а також нашу футбольну команду, яка брала участь в турнірі, що проходив у Румунії. Таким чином ми мотивуємо наших студентів вчитися і надаємо змогу проходити практику в інших інститутах та університетах світу.

Що особисто вас вразило тоді, коли ви вперше ступили на турецьку землю?

Перше – це те, що абсолютно кожен дотримувався карантинних вимог – правильно носив маску. Якщо у нас люди дозволяють собі одягнути маску лише на підборіддя, то тут такого не має.

Друге – це момент, коли ми шукали що-небудь поїсти, і нам важко було по картинках знайти страви, які б ми могли скуштувати. Ми знайшли дещо на кшталт українських пиріжків, проте це було більше схоже на смажений хліб із яйцями.

Мені дуже сподобалась їхня страва, яка схожа на піцу, але вона вкрита товстим шаром баранини або курятини.

Що відрізняє Туреччину від України?

У Туреччині відчувається дисципліна у всьому: мораль, релігія, політика, освіта тощо.

Наприклад, щодо гостинності, то обов’язково потрібно було пити чай та каву, а вони в Туреччині, як відомо, є міцними напоями. І якщо ти відмовишся від одногодинного чаювання, скажеш, що ти не хочеш пити – образиш господарів дому. Ще мені дуже не сподобався кислий буряковий сік, який нам подали. Сподіваюся, я його куштувала перший та останній раз у своєму житті.

Які подібні / відмінні риси культури Туреччини від України ви помітили?

Українці більш емоційні люди. Ми голосно розмовляємо і звикли висловлювати свої думки та емоції. Коли їдеш в тролейбусі, то одразу можеш помітити, де громадянин Туреччини, а де українець. Я зрозуміла, що наші культури абсолютно різні.

Що ви можете сказати про освіту в Туреччині?

Мене дещо вразив факт того, що в тут, в університеті Сельчук, де понад вісімдесят тисяч студентів, вважають, що українська освіта якісніша, навіть якщо наша матеріально-технічна база гірша від турецької.

Які враження справив на вас цей візит?

Туреччина – дивовижна країна. Але після цього візиту я зрозуміла, що дуже сильно люблю Україну, людей, які тут живуть, традиції та культуру.

Надія Ярова