Переїзд в Україну став абсолютно несподіваним поворотом у житті цієї дівчини. Здавалося, що ця поїздка могла б принести швидше негативні враження, ніж позитивні. Це могло бути пов’язано з тим, що вона не розмовляла українською та їхала до країни, де не знає абсолютно нікого, окрім самої себе. Ну, звичайно ж, як не згадати про політичні взаємини України з Росією, які, на жаль, не особливо доброзичливі. Вона їхала не озираючись назад, не боячись нічого. Думки про досягнення своєї мети — стати журналісткою, перекрило все інше. Так ось, приїхавши, дівчина була вражена тим, що люди були дуже доброзичливі та на будь-яке її прохання вони відповідали російською. Прибувши на територію інституту, до якого вона вступила, її в першу мить закохала в себе природа й свіже повітря. Це було саме те, чого дуже не вистачало в місті, з якого вона приїхала.

Дівчину особливо вразило те, як приймальна комісія допомогла відчути себе тут довгоочікуваним гостем. Іноземка буквально з перших хвилин відчула, ніби перебуває в місці, де людям не наплювати на неї. Наче кожен готовий прийняти її до великої сім’ї інституту. Нашій героїні хотілося кричати всім навколо про те, наскільки студентам цього ВНЗ пощастило з викладацьким складом. Їх ставлення можна порівняти хіба що з теплими взаєминами родичів.

Але, звичайно, дівчину теж можна було назвати туристом у цій країні, адже приїхавши до Києва, її так само захлиснули враження від побаченого! Це місто здавалося не схожим ні на одне інше, воно якесь особливе. Місто, над яким не владний час, про це свідчила архітектура різних будівель. При цьому місто не нав’язувалося, вона сама почала прагнути до нього всіма фібрами душі та потихеньку усвідомлювати, що, здається, вона закохується. Дніпро – красень з величезним зеленим масивом на узбережжі. Дівчині пощастило взяти участь в грандіозному заході, який був присвячений 500-річчю реформації та проходив у Києві. Отримавши масу позитивних вражень, вона зрозуміла, наскільки це велике благословення для протестантів, мати підтримку й отримувати такі прекрасні можливості.

Здивувавшись побаченому, наша студентка-туристка розсіяла в собі всі сумніви та припущення про негативні враження. Вони взагалі зазнали краху, адже тут вона була абсолютно щаслива й не відчула себе зайвою.

Провчившись рік, вона стала потихеньку шукати способи досягнення своєї мети. Дивним чином її покликали на співбесіду до місцевого телеканалу. Успіх був не за горами, після співбесіди вона отримала посаду гостьового редактора. Дівчина була захоплена роботою й поєднувала її з навчанням.

Ця країна подарувала їй все: нові враження, дорослішання, здійснення мрії та цілі її життя. Не дивлячись ні на що, вона з упевненістю в голосі та серці сказала собі, що це «подорож в один кінець».